У інтервʼю виданню «Обозреватель» зірка фільмів «Черкаси», «Село на мільйон», «Сувенір з Одеси» (у його скарбничці понад 70 ролей!) Дмитро Сова розповів про свою армійську службу і те, чому його дружина - акторка-волонтерка Дарʼя Легейда-Сова ("Кріпосна", "Було у батька два сини", "Доньки-матері", "Артистка") не може вступити до війська.
Актор каже: 24 лютого зустріли у столиці, у власній квартирі. Їх житло так розташоване, що нічого не чути, навіть коли сусіди влаштовують гучні вечірки. Було тихо. До Сов зателефонував друг, актор Женя Ламах. На годиннику була шоста ранку.
«Я скинув – раз, другий. Він знову набирає, беру слухавку: "Женю, що?" Він: "Ти нічого не знаєш? Війна почалася". Ну от так… Півтора місяця ми продовжували жити з дружиною в Києві. Разом із татом Даші пішли до військкомату. Нас записали. Кілька днів з ними їздили, возили медицину, а потім недалеко від мого будинку почали облаштовувати блокпости – стали чергувати на одному з них».
Два тижні простояли, а потім переїхали на Лівий берег Києва, де потрібніша була допомога. Поселилися всією родиною в приватному будинку на Осокорках – це житло родичів, які переїхали на захід України. Заради безпеки облаштувалися в підвалі – прожили там два тижні. А потім вирушили у Яремче. Переїзд був тяжкий, добиралися двома машинами.
Дмитро відвіз дружину, її маму та всіх тварин родини, а сам повернувся до Києва. Згодом до Києва приїхала і Даша – почав працювати Театр Франка.
Як не дивно, але навіть в часи повномасштабної війни є моменти для творчості. В Україні досі є кіно.
Зі зйомок в армію
Дмитра Сову запросили на зйомки в серіал "Польовий шпиталь". Там у нього головна роль в одній із серій. Так склалося, що коли вже відправили служити в навчальний центр під Києвом, надійшло ще дві пропозиції на зйомки. На один знімальний день чоловіка навіть відпустили. Це була роль спецпризначенця. У дружини Даші теж все добре в плані роботи. Зараз вона буде заходити на п’ятий проєкт. Є робота і в театрі, і в кіно. І це не просто серіали, а художнє кіно.
Дмитро Сова
З приводу служби у ЗСУ - Дмитро каже коротко: його Даша знала, що піде, не буде петляти та шукати відмазки. Дмитро розповідає, що чув від знайомих, що, мовляв, міг сказати у військкоматі, що активно волонтерить. Але для чого? Є багато людей, які роблять набагато більше, ніж він сам, каже актор.
«До того ж я сам приходив до військкомату з початком вторгнення не один раз, телефонував туди. Хотів знати, в якому я статусі, бо люблю бути підготовленим. Запитували спеціальність. Казав: актор театру і кіно. Відповідали: чекайте. Мене набрали наприкінці червня: "Дмитре Павловичу, заберіть повістку". Я в той час не перебував удома, попросив покласти у поштову скриньку, повернувся – забрав. Подзвонив друзям в "Азов", тестю, який вже на той час служив в авіації. Хотів піти до когось до своїх – так не треба буде додатково налагоджувати комунікації. Так потрапив у частину, де служить батько моєї дружини».
Це бригада тактичної авіації в Старокостянтинові. Актор, вірніше, військовослужбовець перебуває в батальйоні охорони.
Як проходять служба чоловіка і волонтерство дружини
Буває по-всякому. Дмитро розповів, що його дуже надихають пілоти, з якими він бачиться, коли є нагода заїхати до тата (батька дружини - ред.). Він командир ланки, за спеціальністю – льотчик-винищувач, і зараз літає.
Батько Дарʼї Легейда-Сова - льотчик-винищувач
Дарʼї Легейда-Сова із батьком
З приводу волонтерства. Подружжя фінансово чимало вклалося у цю діяльність. Перед початком повномасштабної війни якраз добре заробили на проєктах, відклали на машину та ремонт у квартирі. Але все віддали. Пара відкрила цех із пошиття амуніції, де працювало п’ять кравчинь.
На той час у хлопців майже нічого не було – розгрузок, плитоносок. На блокпостах куленепробивні плити з ресор прикручували скотчем, бо не було чим. Магазини під патрони – просто клали в кишені. А потрібні спеціальні кишені, які розміщують спереду, щоб було зручно.
Якщо бій, то має бути ще мішечок для скидання цих магазинів, щоб їх не втратити, бо все це на балансі і дуже важко потім списати. Пізніше все необхідне почали завозити з-за кордону, а в перший місяць – вигребли все з продажу.
«Друзі кажуть: "Дімоне, якщо міг би повернути час і тобі сказали, що ти витратиш стільки грошей, як би вчинив?" Кажу: "Навіть не задумуючись, все зробив би так само"».
Дарʼя теж активно волонтерить. Тричі на тиждень з дівчатами допомагають у госпіталях пораненим. Спілкуються з хлопцями, розносять продукти. Найчастіше в Інституті ортопедії та травматології. Там багато поранених, яким важко пересуватися, тому зайві руки дуже необхідні. Після побаченого не раз казала чоловіку: "Хочу піти на бойового медика".
А це дуже велике навантаження – і фізично, і психологічно, міркує Сова. Але він розумів, що відмовляти немає ніякого сенсу, бо вона - дівчина з характером, як і її тато. Борець за правду та справедливість – і буде відстоювати це до останнього. А ще Даша не любить, коли чоловік про неї згадує в інтерв’ю. Особливо, про її мрії стати медиком.
«Насправді вона має чималі проблеми з коліном (але теж не хоче про це розповідати) – потрібна операція. І вже давно. А коли почалася війна – не до цього стало, хоча можу собі тільки уявити, яких сил їй вартують вистави, де треба танцювати, стрибати», - підводить риску Дмитро Сова.
Джерело: Обозреватель
"Час Чернігівський" писав про волонтерів:
- У Прилуках 400 волонтерів за 12 годин накрутили найбільшу кількість окопних свічок в Україні
- Димохід – з «граду», буржуйка – з балону : у Городні волонтери допомагають зігрітися українським захисникам
- Понад 2 тисячі окопних свічок і 2 тисячі розпалювачів для багаття виготовила за 4 місяці чернігівка Анна Мироненко
