Віталій «Шрам» без вагань пішов на захист України у 2022 році. На Донеччині потрапив під ракетний удар, а потім у полон до «вагнерів». Дивом вижив і зміг повернутися додому. Залишився у війську, попри те, що мав право звільнитися. Нині він працює в структурі ТЦК та СП. Про його історію і розвінчання міфів про роботу ТЦК та СП наша розмова.
Вітаю! З чого почалася служба в ЗСУ ?
З 22 року після того як на нашій землі з’явилися люди, які є злочинці.
Яким був ваш бойовий шлях ?
Починалося з Михайло-Коцюбинського .був в громаді ТРО. На той час задача спостерігали, щоб не було мародерства такого іншого. Після БЗВП виїхав у бік Донецької області. 31 грудня запам'яталося. Нам "подарунки" з рф відправили, ракета С-300 була. Побратим, щоб був у полоні, відлетів під машину, я - у бліндаж. Це запам’яталося. Прицільно били.
Як пройшли полон ? Як не зламалися ?
В голові ніколи не задумувався, не прокручував про полон, ніколи не було думки. Не навів страху. Більшість хлопців зараз ведуть розмову. Тортури були ? Були. По мені слабке місце. Йшов на службу із опіками. П’ятки палили. Саме страшне 2 тижні - не записували нас, не фіксували. Давали зрозуміти, якщо не сподобаєшься чи брехав, можуть сказати – тебе не було. Був страх розстрілу ? Був.
Вистояли не зламалися. Як життя змінилося після повернення?
Діти дружина допомогли. Вдячний командиру. Навантажував працею ,якою повинен займатися військовий.
Ви сказали про родину. Як родина сильно хвилювалася? Що знали про вас?
Весь час,коли був у полоні - нічого не знали.
Яким був момент повернення ?
8 березня я зателефонував дружині, привітав. Кажу : Я вдома. Так і було. Повірила? Чекала дзвінка. Як би не було тяжко я її номер знав напам'ять.
Після полону військові можуть звільнитися, мали право і ви. Ви залишилися. Тепер в системі в ТЦК і СП. Чому залишилися ?
Це болюча тема в моїй підсвідомості. Знаходитися на той час, бути вдома і вони на нашій землі - це не давало спокою. Якщо так вирішив господь, попався тяжкий шлях - маєш його пройти. Завжди мотивує родина.
Є міф, що в ТЦК працюють ті, хто не був на фроні. Як на це реагуєте ?
Нажаль, багато людей помиляются. Я на службі в РТЦК і багато чуєш. Намагалися ... рукоприкладство, провокації. Слава богу є думка така: якщо поведемося, то відео буде змонтовано потрібними людьми і ми будемо не тими ким виявляємося.
Яка повсякденна ваша робота ?
Моя робота працювати з хлопцями, яких мобілізують. Я командир відділення. Чим зможу, тим допоможу. Нікого не кидаємо. Є такі, що майже нічог онема. Хлопцям допомагаємо, чим можемо. Зараз наші люди більше вірять тому, що нажаль не все правдиво може бути. У 22 році всі мотивовані пішли. Всі хотіли мати сміливість, на якомусь місці відчути це. Зараз все інакше
Що для вас служити сьогодні після пережитого ?
Люди багато чого не розуміють. Якщо ми не втримаємо, не дамо відсіч людям, які хочуть нас зламати, в більшості суспільство... Дезінформація була в кожній війні. Людина має знаходити в собі правильні відповіді чи дійсна інформація чи ні.
Щоб ви хотіли б сказати родині, побтратимам. ?
Кожному повернутися додому і обняти родину
Дякую за розмову, за службу. Ваш шлях докав того, що багато військових незмалалися і продовжують службу.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: У збитих бпла можуть бути пастки: вибухотехніки попередили чернігівців про смертоносні знахідки
