Учениця викраденого рашистами Анатолія Сірого зі Сновщини мріє про волейбольний турнір на його честь

29 ТРАВНЯ 2024, 14:15

1824

Тетяна Яковенко

Тетяна Яковенко

23-річна Тетяна Яковенко зі Сновщини вивчилася на тренерку з волейболу, бо переконана: цей вид спорту - це не просто покидати м’ячик, як дехто вважає, а цікава спортивна гра, посмакувати якою можна, лише знаючи її ази. У Корюківці набирає групи тих, хто любить волейбол або хоче йому навчитися. З дітьми вона займається в секції волейболу Корюківської ДЮСШ, з дорослими – у свій вільний час.

Ніколи не кажи «ніколи»

Тетяна упевнювалася в цьому вже багато разів. Посміхається, коли згадує, що під час навчання в школі в своїх рідних Нових Боровичах на Сновщині навіть не планувала стати вчителькою, викладачкою чи тренеркою. Їй більше подобалася фармація, косметологія, маркетинг і менеджмент. Але сталося саме так, як вона не планувала.

- Подавала документи в різні заклади, - розповідає Таня. – До деяких пройшла навіть на бюджетну форму навчання, але обрала Національний університет фізичного виховання і спорту України, куди, по суті, могла не вступити, бо …пропустила творчий конкурс.

Я чекала якогось дзвінка чи повідомлення з вишу, а воно, виявляється, надійшло в електронний кабінет вступника. Та оскільки на обрану мною спеціальність тоді бракувало студентів, мені зателефонували й запропонували пройти творчий конкурс окремо, в інший день.

Два роки навчалася платно, на контрактній основі, а потім перейшла на бюджетну форму. Закінчила бакалаврат за спеціальністю «Тренерська діяльність в обраному виді спорту (волейбол)», а потім і магістратуру – «Екологія спорту».

Учениця викраденого рашистами Анатолія Сірого зі Сновщини мріє про волейбольний турнір на його честь

Тетяна Яковенко обрала таку професію, завдяки своєму шкільному вчителю фізкультури й спортивному наставнику Анатолію Сірому

- Завдяки Анатолію Олександровичу, у нашій школі всі діти були спортивними, - запевняє Таня. – Він був різнобічним учителем, усі теми й дисципліни ми відпрацьовували від «а» до «я», і це було так цікаво! У моєму класі, де навчалися п’ятеро дівчат і п’ятеро хлопців, дівчата десь до сьомого класу вигравали в футбол у хлопців.

Тані непросто говорити про свого колишнього шкільного вчителя, який згодом став сільським головою, а потім – старостою. Бо минуло вже понад два роки, відколи Анатолія Сірого просто з робочого кабінету викрали російські військові. Про долю чоловіка, який відкрито перешкоджав окупантам на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, досі не відомо нічого.

Тренерка-викладачка

До вересня 2022 року волейбольна ніша в Корюківській ДЮСШ була незаповненою. У цей заклад і влаштувалася Тетяна Яковенко, яка ще декілька місяців паралельно і навчалася в магістратурі, й працювала.

Тетяна Яковенко

Тетяна Яковенко

- Непросто було набрати дітей,- зізнається Тетяна Юріївна. – Ходила по школах, роздавала запрошення, писала про набір на своїх сторінках у соцмережах. Чимало дітей, які мають бажання займатися, - з інших населених пунктів, а тому не можуть відвідувати заняття, які починаються в другій половині дня, бо автобус чекати не буде.

Спочатку тренувалися в спортзалі третього ліцею, але нам не вистачало місця, бо зал доводилося ділити тренерам із волейболу, футболу й легкої атлетики, тож мені випадало лише три дні, а груп – чотири. А тоді ще й світло вимикали. Згодом я попросила дозволу тренувати на базі першого ліцею. Щиро дякую директорці закладу Ларисі Лізіній, яка пішла мені назустріч і дозволила проводити тренування у спортзалі ліцею.

Волейбол здружує

- У мене чотири групи вихованців віком від 6 до 14 років, яких я треную шість разів на тиждень. Є й індивідуальні заняття з дітьми. Для нас це чудовий варіант. Єдиний мінус – нема укриття, тож під час повітряної тривоги батьки забирають дітей додому.

Тетяна зазначає, що батькам, чиї діти хочуть займатися волейболом, варто звернутися у ДЮСШ або зв’язатися з нею телефоном (097)61-99-589 чи написати їй у Фейсбуці чи Інстаграмі. Зауважує: для занять волейболом багато не треба. Окрім бажання, лише змінні одяг і взуття. Причому, каже, підхоже й якісне взуття – легкі кросівки з високою підошвою - часто можна знайти у секонд-хенді. Пізніше бажано б придбати наколінники, адже падати у грі в волейбол доводиться часто.

Волейбол не потребує особливих затрат для тих, хто хоче грати

- Набір дітей так чи інакше, але доводиться проводити постійно, - каже Тетяна Яковенко. – Бо щоб зрозуміти, чим дитина хоче займатися, їй треба спробувати багато напрямів. Так і з волейболом. Хтось зацікавлюється, знаходить тут однодумців і друзів, а дехто й відсіюється. Це нормальний процес. А нині ще ж і весна надворі, тож особливо підлітків дуже складно втримати на заняттях. Та нічого, як стабільно потепліє, перейдемо займатися на корти і «дитячий пляж».

Тренерка говорить, що надзвичайно важливо, коли батьки підтримують і поважають вибір своїх дітей, цікавляться їхніми заняттями, приходять на тренування, відвідують змагання. Каже, їй особисто в шкільні роки цього бракувало: «Хотілося, щоб і мої рідні бачили, як я граю! Утім, ні мої батьки тоді, ні мій коханий нині ніколи не були на моїх іграх».

Волейбол для дорослих

Це вже як хобі для молодої тренерки. І можливість напрацювати певний досвід. Хоча, зізнається, з дорослими працювати складніше.

- Особливо з тими, хто переконує, що вміє грати в волейбол, - сміється. – З тими, хто йде навчитися, - легше, бо вони мають бажання щось робити, прислухаються. Я вимоглива тренерка як з дорослими, так і з дітьми. - Не люблю, коли гравці в’яло пересуваються по майданчику. У мене пів години – розминка, пів години – основна частина, вправи на техніку, і десь стільки ж – на саму гру. Коли гравці вже навчилися ставити руки, вміють передавати м’яч, тоді й азарт з’являється, - переконана Тетяна.

Учениця викраденого рашистами Анатолія Сірого зі Сновщини мріє про волейбольний турнір на його честь

Близько чотирнадцяти дорослих нині мають бажання займатися волейболом, але зібрати всіх одразу дуже складно, бо в кожного – робота, в більшості – сім’ї. Тому всіх охочих Тетяна Яковенко запрошує долучатися до їхньої команди:

- Волейбол – це не покидати м’ячик. Це – взаємодія, гра в команді, відчуття плеча, хороша фізична форма. Зріст і навички – неважливі. Невисокого зросту гравці на деяких позиціях значно маневреніші. Тож це такий стереотип, що всі гравці у волейболі мають бути високими. А тих, хто не вміє грати, навчимо.

Мрія

За неповних два роки роботи її вихованці ДЮСШ нечасто брали участь у волейбольних змаганнях. Тренерка переконана: щоб гідно себе показати, треба тренуватися бодай років три, щоб діти відчували себе сильними поряд із суперниками.

Утім, навіть за перший рік її роботи, команда спортивної школи показала непогані результати – третє й четверте місця на турнірах у Бахмачі та Чернігові. Брали участь і в турнірі пам’яті Олега Науменка в Холмах.

- Мені дуже подобається, як спортивно бережуть пам’ять про свого захисника в селищі, - каже Тетяна. – А я мрію про турнір імені Анатолія Сірого, мого вчителя, надзвичайного спортсмена та неймовірної людини. Анатолій Олександрович заслуговує на це.

Учениця викраденого рашистами Анатолія Сірого зі Сновщини мріє про волейбольний турнір на його честь

Учениця викраденого рашистами Анатолія Сірого зі Сновщини мріє про волейбольний турнір на його честь

Учениця викраденого рашистами Анатолія Сірого зі Сновщини мріє про волейбольний турнір на його честь

Захоплення

Очікувано, що тренерка з волейболу й захоплення має активні. Тетяна пів року займається йогою, долучилася до групи корюківчанки Юлії Нековаль. Задоволена, бо почувається здоровішою, зникли болісні відчуття у спині, з’явилося більше енергії та сил.

Разом зі своїм коханим люблять їздити на риболовлю. Таня поки незаміжня, але вже заручена. Її обранець, 30-річний Влад Литвин, начальник виробництва ТОВ «Слав Форест», розділив захоплення її батьків бджільництвом, а тоді заохотив до нього й Таню.

- Тато якось так непомітно для мене зацікавив Влада пасікою, що ми тепер купили вулики і пасічникуємо разом із моїми батьками, - каже Таня. – Приїжджаємо робити вулики, рамки, мед качати. Правда, зараз усе тримається здебільшого на мамі, бо тато служить. Ну, й ми ж допомагаємо.

Таня на пасіці

Таня та Влад виготовляють на продаж мед із різними горішками. Причому, кожному виду горіхів пасує окремий мед – акацієвий, з різнотрав’я, гречаний тощо. Також користується попитом їхній мед у стільниках – невеличкі подарункові рамочки, які дарують не лише настрій і задоволення, а й здоров’я.

Джерело: "Сусіди.Сity", авторка Наталія Рубей

"Час Чернігівський" писав про таке: 

Схожі новини

Чоловік у прикордонній громаді вирощує лимонний сад

12 ГРУДНЯ 2024, 17:38

Чернігівські патрульні затримали водія-рецидивіста

12 ГРУДНЯ 2024, 16:14

Жінці прислали повістку для чоловіка, який загинув півтора року тому

12 ГРУДНЯ 2024, 16:12

У Чернігові з'явилася соляна кімната. Більшість відвідувачів - діти

12 ГРУДНЯ 2024, 15:08

Чернігівка перетворила власне хобі - редизайн меблів - на роботу

12 ГРУДНЯ 2024, 13:28

Вiдео

Провів тисячі операцій, витягав «з того світу»: лікар-нейрохірург з Чернігова став «заслуженим»

12 ГРУДНЯ 2024, 13:10

У Ніжинському районі сталися три пожежі за минулу добу

12 ГРУДНЯ 2024, 11:47

ТОП-переглядів