Меморіалізація загиблих воїнів в Україні загалом і на Чернігівщині зокрема іноді стикається з певними суперечностями в громадах. Йдеться про випадки, коли похованням військовослужбовця займається не військова частина або ТЦК та СП, а власне громада загиблого. Ось що каже історик, старший науковий співробітник філії "Військово-історичний музей" Чернігівського обласного історичного музею Сергій Лаєвський:
Плисківська громада, військовослужбовець, який був мобілізований ще під час антитерористичної операції, який відслужив свою ротацію понад рік, був мобілізований на початку повномасштабного вторгнення, тобто у 2022 році, був поранений, контужений, пішов у СЗЧ, щодо нього згадували, що там були проблеми із вживанням різних засобів. Він помер. І офіційно про його поховання, як це відбувалося, з фотографіями, як ми можемо побачити, з біографіями на старинках громади, інформації немає.
Або є приклад у Прилуках. Військовослужбовець був збитий машиною вночі. Було встановлено, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння.
І його життя, яке наповнено було героїзмом на фронті, оцей випадок просто перекреслює. І є такі громади, в яких вважають, що про таких воїнів не треба пам'ятати.
Також запитали у пана Лаєвського: а що робити, якщо військовослужбовця поховали з усіма почестями, а потім виявилось, що він вчинив тяжкий злочин, наприклад, зрадив Батьківщину? Ось що каже історик:
Я не думаю, що в нас є прописаний якийсь відповідний церемоніал, ексгумація і таке інше. Але, з іншого боку, я думаю, що про це треба подбати з урахуванням того, що створене національне військово-меморіальне кладовище. І ретельно вивчають, мають вивчати, біографії тих військовослужбовців, яких там ховають. Чому я кажу, що мають вивчати? Бо основні поховання, які зараз здійснені, це поховані невідомі солдати.
Ми не знаємо біографії навіть цієї людини. Я можу сказати, що в Чернігові на одному кладовищі з урахуванням того, що могили розташовані не так далеко одна від однієї, поховані військовослужбовці, які, власне кажучи, застрелили один одного. Ну, похований військовослужбовець, якого один вбив, а потім загинув сам.
Але фактично ми, говорючи про пам'ять, додаємо слово «примирення». Примирення в даному випадку колись має настати, бо рідні і близькі ходять на могили своїх і зустрічаються там, знаючи, фактично, всі ці обставини смерті.
***
Час Чернігівський писав про таке:
