Колишні вчителі, банківські працівники, підприємці розміновують землі в селі Ягідне Чернігівського району. Торік у лютому-березні на цьому місці стояли російські війська. Тепер працюють цивільні демінери Швейцарського фонду з протимінної діяльності FSD Ukraine.
— Як вибираєте полігон для роботи?
— Самостійно вибрати, куди поїхати та розміновувати, наш фонд не може. Спочатку команда нетехнічного обстеження виїжджає на місце, спілкується з місцевими, збирає, аналізує інформацію, де і як саме забруднена ділянка після воєнних дій, — розповідає 52-річний Джон АЛАН МОНТГОМЕРІ, керівник з операцій по розмінуванню Швейцарського фонду з протимінної діяльності «ФСД Юкрейн». Родом із Шотландії. Веде розмову через перекладача. — Далі звітуємо до Центру протимінної діяльності. Він і надає нам дозвіл на проведення робіт з очищення забруднених ділянок внаслідок воєнних дій.
Зустрічаємося з командою на території зруйнованої рашистами ферми. Навкруги десятки спалених машин. Місцеві кажуть, уламками побило комбайн, шість тракторів, два автобуси, кран і чотири «Газони», які стояли на території. Аби пройти в умовно безпечну зону, на мене вдягають спеціальне екіпірування: бронежилет, каску і пластикові тактичні окуляри. На броніку висить аптечка з турнікетом. Бронік важкенький — кілограмів вісім буде.
Територія поділена на зони: полігон, де працюють виключно демінери, місце проведення інструктажу, для відпочинку, стоянки авто. Поряд медична частина і туалет. Джон просить мене перевести телефон у режим «літака» (автоматично відключається зв’язок та інтернет), щоб не відволікатися на сторонні звуки.
— Тільки в Ягідному працюєте?
— «ФСД Юкрейн» — інтернаціональна організація. Окрім роботи демінерів, маємо ще два направлення: нетехнічне обстеження (визначення небезпечних територій), інформування населення про мінну небезпеку, — продовжує Джон. — В Ягідному в нас є ще один полігон, до його очищення приступаємо на днях. Також працюємо в інших куточках області — Лукашівці (Іванівська громада), Зайцях (Михайло-Коцюбинська територіальна громада). Є два полігони в Шестовиці. Однак там призупинили роботу.
Проходимо до намету. Перед інструктажем записуємося в журнал. Мені пояснюють — можна пересуватися доріжками, якщо з двох боків вбиті білі кілочки чи лежать білі цеглини. Коли в асфальт кілочки вбити не можна, відгороджують цеглою. Буває, кілочки зникають, кажуть демінери. Місцеві жителі крадуть їх, щоб підв’язувати помідори.
— Чому назва гуманітарне розмінування?
— Бо не беремо від держави ані копійки. Працюємо за рахунок донорів з Америки, Німеччини, Швейцарії. Головний наш офіс у Женеві, а в Україні — у Києві. Маємо також офіс у Чернігові та Харкові.
— Зараз в Чернігівській області 161 працівник організації, також 12 іноземців, — уточнює Джон. — Це включаючи адмінсклад, команди з інформування, команди з нетехнічного обстеження, команди з розмінування, команди механічного розмінування. Серед 102 демінерів — 18 жінок, які працюють саперами, саперами-рятувальниками, керівниками групи з розмінування.
— Чи можна доєднатися у вашу команду?
— Набираємо як жінок, так і чоловіків від 19 до 63 років. Коли є потреба в персоналі, на сторінці у фейсбуку та на сайті з пошуку роботи розміщуємо оголошення. Нещодавно якраз був набір демінерів. Проходять тиждень теоретичного навчання і сім практичного, включаючи медичний курс. І потім приступають до роботи. Час від часу — курси підвищення кваліфікації.
— Тобто і в 60 років візьмете в демінери? — перепитую недовірливо.
— Так, однак потрібно бути фізично підготовленим, не мати проблем зі здоров’ям. Не скаржитися на тиск і ноги. Перед влаштуванням на роботу у ФСД усі обов’язково проходять медичну комісію. Це робота в полі, на сонці. Також демінери більшість часу проводять саме на колінах.
— Яку заробітну плату обіцяєте?
— Вищу, ніж середня по регіону (середня зарплата в Чернігівській області на 31.01.2022 була 11853 (свіжіших даних немає, бо воєнний стан. — Авт.).
На спеціальній карті при вході на полігон вказують, скільки днів і скільки демінерів щодня працюють.
— Третього серпня — наш 49-й день роботи на полігоні Ягідне-2. Зараз працює п’ять демінерів. Загальна площа 44476 квадратних метрів. На сьогодні очищена територія — 9393 квадратні метри, — каже 41-річний Джон ОЛДРІДЖ, керівник групи з розмінування, він з Англії. Теж працює з перекладачем. — За цей час виявлено 10 вибухонебезпечних предметів (ВНП). На інших частинах полігона були: фугасні ракети 122 мм від «Граду», осколково-фугасні снаряди 152 мм, осколково-фугасні міни 120 мм.
Наше очищення сягає на 15 сантиметрів углиб, щоб сільгосптехніка могла потім працювати. Здебільшого розміновуємо сільськогосподарські землі.
— Трава в людський зріст не заважає?
— Для цього в демінерів є механічні коси. Земля в Україні родюча, трава швидко росте. А детектори, якими ми користуємося, повинні бути якомога ближче до землі. У роботі демінери використовують кілочки різного кольору. Кожен колір — це вид роботи, яку проводить демінер, або міни, які він викопав. Також кілочками роблять позначки про небезпечні чи безпечні зони.
— Куди діваєте знайдені ВНП?
— Спочатку оглядаємо. Якщо на ньому немає вибухівки, складаємо в спеціально обладнаному сховищі, тут же на полігоні. Якщо є небезпека, роботу зупиняємо. Викликаємо рятувальників або військових. Військові можуть знищувати ВНП, а гуманітарні організації ні. Також ФСД не займається оперативним розмінуванням.
* * *
34-річна Наталія СУЩЕНКО — керівник групи з розмінування. Переїхала в Чернігів зі Слов’янська. Рік тому прийшла у ФСД молодшим демінером. До того працювала в технікумі викладачем хімії.
— Проходимо широкоформатними рамочними детекторами. Розмірами два метри в довжину на один в ширину. Реагуємо на кожен сигнал. Якщо десь він є, ставимо червоний прапорець, — пояснює початок роботи Наталія. — Далі, на безпечній відстані, десь до 25 метрів приходять наступні демінери. Відступають на 15 сантиметрів від місця, де був сигнал і навколішки починають копати. Може бути уламок, а може й міна. Дзвенить однаково. Візуально оглядають.
Якщо безпечне, кладуть у відро. Якщо небезпечне — місце покидаємо і викликаємо рятувальників або військових. Залізяччя нікому не потрібне. Це уламки від снарядів, залишки ракет. Військові не забирають. Пункти прийому металобрухту не приймають воєнні фрагменти.
Також працюємо з локаторами, вони менші за детектори. На вигляд ніби пилососи, тільки більша в діаметрі труба. Локатори точніше виявляють місце знаходження сигналу.
— Щось коштовне знаходили в землі?
— Ні. Переважно це були старі уламки від сільгоспобладнання — відра, лопати, болти, гайки тощо. Знаходили якось, не в Ягідному, сюрпризи і з Першої світової, і з Другої світової воєн: німецькі гайкові ключі. Після нашого гуманітарного розмінування в землі не залишається нічого металевого.
— Жінка-демінер — не страшно?
— Поки чоловіки захищають нас на сході, ми, жінки, будемо очищати землю тут.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото автора
"Час Чернігівський" писав про таке:
