— 25 гривень — трактором скосити, 15 — повалкувати, 20 — спресувати, — називає ціни сінокосу Тетяна ЄРМОЛЕНКО, пенсіонерка, власниця корови з села Ушня на Менщині, у минулому голова ушнянської сільради. — Приїжджав тракторист Сергій Молочко з сусідніх Осьмаків. Має особисту техніку. Ой, спасибі йому за маленькі тюки. Такі, що хоч самій можна підняти. Якби великі пресував, то ні навантажити, ні привезти, ні в хлів утягти. У селі одні пенсіонери, звідки та сила.
Сіно косять переважно на городах. Трава хороша в цьому році. Де слабша, люцерну підсіваємо, теж добре росте.
На одній ділянці ми люцерну скосили та згребли раніше. Відросла, уже можна отаву косить (молоду траву, яка з’являється на скошеній). А то в липні, серпні ще отаву коситимемо. Залежатиме від погоди. Торік тричі косили, бо дощі йшли. Отава менш поживніша, дрібненька. Зате є до осені.
На одну корову треба не менше двох тонн сіна. Тільки на день треба три маленькі тючки. На ранок, обід, вечір. І так пів року. Корова ж дома стоїть з осені до весни.
Сінокіс цього року дорожчий, ніж минулого. Торік по 20 косили.
У цьому 25 — це як просапувати чи обсипати картоплю трактором, теж просять 25 за сотку. А от оранка була по 40.
— Біля Ушні величезні заливні луки. Чому ж сіно косять на городах?
— Бо корів зовсім мало, — міркує Тетяна САВЧЕНКО, ушнянсько-осьмаківська староста. — Усього 62 корови в селі, то й луків не треба. Біля хати вистачає. Зручніше сушити. Дешевше перевозити.
До того ж, ушнянські луки переважно за Десною. Там давно не косилося. Переправи немає. Раніше паром був. Частина луків розорана. А саме біля Дубравки (Дібрівка, маленьке село). Переорали, але два роки підряд не обробляють, бо затоплює.
"Час Чернігівський" писав про таке: «Просапуємо город, якщо треба, ще й заспіваємо»
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО
