Жіноча бригада з Прилук просапує город. За годину беруть 65 гривень. Працюють по вісім-десять годин. Можуть «гастролювати» з сапками і по району, якщо заберуть і привезуть.
— У нашій бригаді п’ять-шість дівчат, — пояснює Людмила БАЛДАС. — Усі живемо в Прилуках. Сапуємо людям картоплю, тютюн. Останній і пропасинкуємо, восени збираємо. За освітою я штукатур-облицювальник. Але давно вже за професією не працюю.
Робота в нас сезонна. З травня починаємо і до приморозків, поки копають картоплю, тютюн збирають. На городи ходимо зі своїми сапками.
Десять годин відпахали — 650 гривень кожна отримала. Ціну не піднімали, залишили минулорічну. Доки відпочиваємо, обідаємо, лічильник не мотає, за це нам не платять. Працюємо вже років шість.
— Роботи багато? Конкуренція велика?
— Зараз переважно запрошують на тютюн. Бо люди садять багато — не для себе, на продаж. Тому і обсяг роботи великий. Ось ми, наприклад, зараз на городі 30 соток (розмовляємо в обід 13 червня) просапували, щось підсадили. За сім годин по 480 гривень заробили. Конкуренція є.
На картоплю ще не кликали. Але що на тютюні, що на картоплі раком стояти. Переважно на бульбу кличуть своїх, сільських. У них теж немає роботи. Але платять, соромно навіть і казати, по 40 гривень за годину. Місцеві йдуть, бо це чи не єдиний заробіток.
— Інколи ще і за чарку сапають.
— Ми не п’ємо. Деякі дівчата підкурюють.
— Поки працюєте, про що говорите, що співаєте?
— Як треба, то і заспіваємо, за це доплачувати не треба.
— Один одному допомагаєте, чи кожен сапує своє?
— Вихідні є, своє теж встигаємо обробити. Але, як треба, один одного не кидаємо.
— Куди найдалі заїжджали?
— До Полтавської області. Ладні і далі поїхати, аби тільки возили.
— Годують?
— Не всі. Свої тормозки беремо. Каву, бутерброди з ковбасою, салом. Головне, щоб водичка була, без неї важко.
Джерело: "Вісник Ч, авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
