Ще 20 років тому на вулиці Молодіжній у Лісконогах на Новгород-Сіверщині проживали лише молоді сім’ї. У народі її прозвали вулицею Вільного кохання.
— Вулиця на 20 будинків, довжиною 500 метрів, жвава, з непоганим асфальтним покриттям, — розповідає Ігор ПОДОЛЯКО, колишній староста села Лісконоги. Чоловік два місяці як залишив посаду. Працював старостою чотири з половиною роки. — Такої назви я й не чув. Можливо, тому, що молоді поменшало. Кількість жителів села постійно змінюється. Одні люди приїжджають, інші, навпаки, лишають його. Але не через обстріли. Хоча село знаходиться за 20 кілометрів від кордону з країною-агресором.
Люди приїжджають, купляють будинки, перевозять хазяйство, дуже багато внутрішньо переміщених осіб. Улітку в нас молодь, матері з дітьми. Адже тут дуже гарна природа, красиві пейзажі, поруч річка Десна, — розхвалює село Ігор Подоляко.
Лісконоги, Смяч і Рогівка не так давно перейшли до Мамекинського старостату. Старостат один для сіл Мамекине, Леньків, Киселівка, Фурсове.
— Скільки жителів у Лісконогах?
— Сьогодні тут проживає 202 людини. Дякувати Богу, не обстрілюють. Більше дістається Мамекиному, Ленькову. Хоч і не прилітає, але ж над головами літають шахеди. Ми їх уже рахуємо, як пташок у небі, — розповіла Валентина ГРИНЬКО, староста Мамекинського старостату.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія НІТЧЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Подружжя на Чернігівщині вже 16 років живе в лісі без електрики
- Село, яке живиться сонцем: у Мінрозвитку говорять про 90% відбудованого житла в Ягідному
- Куди поділись Упирі, що на Чернігівщині?
