9 березня 2022 бучанська сім’я Магдик втратила сина, 12-річного Владислава. Він загинув під час евакуації з села Гаврилівка на Київщині. російські військові обстріляли автомобіль сім’ї впритул, бачачи що там діти. Одна куля влучила в салон: спочатку вразила старшу доньку Аню, а потім — її брата. Хлопчик загинув у машині, дівчинку врятували. Після втрати сина батьки Ольга та Валерій вирішили всиновити хлопчика. Тепер у їхній родині житиме 12-річний Сашко з Чернігівщини.
Як повідомило «Громадське» разом з платформою «Меморіал», Магдики довго чекали на дитину й задумувалися навіть про всиновлення. Та вийшло інакше. Першою за 12 років після одруження з’явилася — Аня, вона народилася 2006-го, за три роки 1 липня 2009-го ще й син. Хлопчика назвали Владиславом.
Магдики жили в селі Гаврилівка Бучанського району на Київщині у власному домі. Мали всього вдосталь. Взимку в Карпати, або на відпочинок у Єгипет - це не становило проблеми.
24 лютого 2022, Валерій та Ольга роз’їхалися по роботах. Мати швидко повернулася додому з Бучі — працювала там головною бухгалтеркою. З дітьми знесли до підвалу їжу, свічки та ікони, ховалися там.
Валерій сказав, що звідси не поїде: тут робота, дім, два собаки та два коти. Донька не погоджувалася їхати кудись без тата.
Наступного дня 170 ворожих танків сунули повз Гаврилівку.
Магдики все ж вирішили спробувати виїжджати на авто. Подружжя сиділо попереду. Влад, Аня, подруга з синами — позаду. Приблизно за 10 хвилин на автівку вибігли російські військові. Почали одразу стріляти.
Люди не встигли лягти на підлогу, як машину прошили постріли. З’явився запах крові. З куртки Ані виліз пух, дівчина почала задихатися. Дорослі зрозуміли, що в неї влучили. Дівчина, задихаючись, промовляла: «Владік, Владік…».
Загиблий Владислав Магдик
Хлопчик сидів нахилений уперед. Валерій доїхав до свого будинку за лічені хвилини. Виніс сина з автівки, поклав у літній кухні. Він до тями не приходив.
Куля увійшла в спину Ані недалеко від хребта, а вийшла біля живота. Владиславу — влетіла у правий бік. Батьки згадують, що в машині син навіть не крикнув. Він пішов із життя тихо.
Кадирівці дозволили проїхати до своїх меднаметів, там дівчинку прооперували і хотіли відібрати від матері та повезти в росію. Ольга не дала. Сказала, поїде з нею. Тож їх повезли до білорусі. Тим часом батько під дулами пістолетів росіян копав могилу мертвому сину.
Ольга з Анею провели в білорусі місяць, а потім виїхали до Берліна — туди евакуювалася мати Ольги. У червні 2022 Ольга повернулася — Валерію було складно самому в Гаврилівці. Аня з бабусею залишилися в Німеччині.
Після смерті сина подружжя дедалі частіше думало про всиновлення дитини.
Влітку 2022-го подружжя готувалося до всиновлення. Їм хотілося подарувати родину хлопчику та дівчинці, які втратили батьків у війні. Але таких дітей не було на платформі «Сирітству.ні». Пара обрала хлопчика з Чернігівщини, який на рік молодший за їхнього Влада.
Процес усиновлення Сашка тривав майже рік. Було дуже складно і довго. Останній суд щодо всиновлення відбувся 20 березня. Тоді Магдики передали дитині речі та планшет, які купили для нього.
«Коли Сашко приходить зі школи, набирає нас. Розповідає, як минув день. Якщо ми кудись їдемо, через вайбер показуємо йому Гаврилівку, Бучу та інші міста й села, де він житиме», — говорить Ольга.
12-річного Олександра Ольга та Валерій заберуть додому 21 квітня. Пара розповіла йому про сина Влада, якого вбили російські окупанти.
«Якось Сашко спитав: «Ви мене берете, тому що Влад загинув?». Ми відповіли: «Ні, ми обов’язково тебе забрали б, але не так швидко. Завжди мріяли всиновити дитину», — зазначає Ольга.
"Час Чернігівський" писав про звірства росіян на Чернігівщині:
