Ольга Киця стала лауреаткою премії «Найкраща українка в професії», яку вручають щороку з 2018-го.
Відзнаку започаткували журналістка Тетяна Коляда та дружина експремʼєра України Анатолія Кінаха Марина Кінах.
Премія позиціонується як соціальний проєкт. Щороку церемонія проходить у Києві, де серед тисячі заявок комісія відбирає сотню фіналісток.
Ольга Киця народилася у селі Чорнотичі. Свій перший вірш написала у 6 років, повідомили у Сосницькій селищній раді.
Творчий доробок Ольги:
- Понад 600 віршів, присвячених загиблим українським воїнам
- Співавторка більше 20 літературних альманахів і збірок
- Авторка трилогії «Нескорені» та дитячих книг
Її книги:
- «Нескорені» (2023)
- «Нескорені. Лицарі сьогодення» (2024)
- «Нескорені. Шляхами поколінь» (2025)
- «Окрилена» (2025)
- «Зимові пригоди лісових друзів» (2025)
- «Весняні пригоди лісових друзів» (2026)
Громадська та волонтерська діяльність:
- Членкиня Київського міського об’єднання ВУТ «Просвіта»
- Керівниця київської філії ГО «Поетична родина»
- Волонтерка БФ «Воїнам України»
- Учасниця Національного рекорду України – 24-годинного безперервного читання авторської поезії
Чоловік і брат письменниці служать у лавах ЗСУ.
Пізніше, після церемонії нагородження, письменниця взяла творчу паузу. І пояснила, чому.
«Останні кілька днів я не пишу дописів з подій, майже нічого не публікую — і люди вже почали хвилюватися, де це я пропала😁 Друзі, дякую за вашу турботу. Зі мною все добре 🙏Після активних творчих тижнів, точніше ☝️місяців, я взяла собі кілька днів відпочинку, бо дуже втомилася. Попереду ще важливі події, до яких потрібно підготуватися.
Тож усе добре — просто відсипаюся, відʼїдаюся, відпочиваю й проводжу час із родиною 🥰», - сказала авторка.
Але премія - не єдине досягнення авторки. 28 квітня 2026 року, у день народження мами, Ольга Киця стала членкинею Національної спілки письменників України
«Чи мріяла колись проста дівчинка з невеличкого села, що стане поеткою й членкинею Національної спілки письменників України? Я навіть боялася про це мріяти, адже частіше мене не підтримували в творчості, а ставилися до цього скептично. Лише родина й деякі вчителі вірили в мене. І сьогодні я хочу сказати їм: тепер ви можете мною пишатися».
Авторка подякувала рідним за підтримку, зокрема донечкам, що виділяють час для написання віршів, бо вони навчилися засинати без мами, коли пані Ольга ночами пише.
"Час Чернігівський" писав про таке:
