Відомий чернігівський фотограф Влад Спешилов зробив незвичний фотосет до Дня Незалежності. На ньому не військові чи волонтери, а… пекарі. І не прості, а ті які забезпечували хлібом заблоковане місто у буремному березні.
«Я не планував цей допис на День Незалежності України. Це випадковість, але ж яка символічна. Не знаю, хто як, але я особисто цінність хліба дещо переосмислив. Знайомтесь з колективом «Нашої булочки». Ці люди не лишили Чернігів без хліба, про їхню роботу під час блокади мені розповідав кожен другий волонтер. Підприємство не зупинялось ні на хвилину, щодня вони відвантажували понад 30 тисяч хлібин. Коли спитав, чому лишались, почув: «Бо розуміли, що зранку приїдуть по хліб. Ми мали щось людям дати!», - пише Спешилов у фейсбуці.
Хтось з них жив на виробництві, а хтось працював біля печей, де t у приміщенні була як у пустелі +50С.
Обличчя чернігівських пекарів - це:
Віктор Куловер. Завідував складом, вивантажував продовольство. Увесь час блокади разом із родиною жив на виробництві.
Світлана Карпусик. Замішувала тісто для хліба. А це непросто робити у промислових масштабах із постійними перебоями у постачанні електрики та води.
Максим Милько. Головний пекар. 29 діб чоловік фактично провів у пекарні, працював по 16-18 годин на день. Печі працювали на генераторах, додаткового ресурсу для охолодження приміщення не було, а вікна задля світломаскування заклеїли так щільно, що повітря у пекарню не потрапляло, тож, кімната нагрівалася до +50.
Світлана Вовк. Дружина Максима. Увесь час пробула разом із чоловіком на виробництві, працювала пліч-о-пліч, формувала хліб.
Альона Науменко. Відповідала за видачу готової продукції. «Уявляєте, з чим жінці довелося мати справу? Черги, паніка… Не знаю, яким чином, але їй вдавалося не піддаватися цим настроям та тримати дисципліну», - розповідає фотограф.
Марина Кірієнко. Вона 45 днів жила на підприємстві. Фахівчиня взяла на себе організацію процесу, стала лідером: мотивувала, заспокоювала та щодня нагадувала виснаженому колективу, що перемога близько.
Ольга Опанасенко. Жила на підприємстві разом із сином. Відповідала за наявність сировини: борошна, дріжджів, маргарину, солі та інше.
Тарас Лавиш. Водій. Розвозив хліб під обстрілами до укриттів та сховищ, до лікарень.
«На численні прохання працівників передаю слова вдячності директорам підприємства - Олександру Берберу та Оксані Коваленко. Дівчата говорять, без вас, не впорались би. Всіх зі святом!», - зичить фотограф.
До речі, журналісти "Часу Чернігівського" у своїх відео розповідали про героїчну працю пекарів під час облоги: А ще про те, як у Городнянській громаді в окупації пекли хліб
