Не можна звикнути до загибелі колег: водій Чернігівобленерго про роботу під ворожими обстрілами

У листопаді виповниться 30 років, як водій служби транспорту і логістики АТ «Чернігівобленерго» Сергій прийшов на підприємство.

"До 2016 року я працював в одному з підрозділів компанії – у Північній зоні обслуговування. Скільки спогадів пов’язано із цим місцем! Це неначе мій другий дім… Туди я і вийшов на роботу 9 березня, – згадує він. –  Високовольтники Північної зони обслуговування саме відновили активну роботу і їм був потрібен водій бригадної машини. Запропонували мені. Ось тільки нюанс… Я ніколи на вантажівках не їздив. Довелося вчитися. І не лише цьому. Водій бригадної машини має допомагати лінійникам натягувати дроти. Розказували, показували, а я старався, щоб не підвести хлопців, бо на них лежала величезна відповідальність – забезпечити споживачів, які залишилися в місті, світлом".

З дня на день Сергій Васильович виходив на роботу разом із чернігівськими лінійниками й працював просто під ворожими обстрілами.

"Якщо чесно, навіть страшно тоді не було, все сприймалося якось легко, бо був не сам – поряд завжди були колеги, які вселяли впевненість у тому, що все буде добре. Та й керівництво компанії завжди підтримувало, підбадьорювало, а це також дорогого вартує… – каже він. – А страшно було в самому місті – коли дві доби поливали ракетами район, де я живу. Хоча і з цим можна змиритися. Те, що назавжди залишило глибоку рану в душі, – це загибель колег. Коли зранку ти ще розмовляєш по телефону, а за кілька годин дізнаєшся, що його не стало. До цього не можна звикнути, цього неможливо забути…"

"Взагалі ж той період багато чому навчив, – зізнається Сергій. – І найперше – бути вдячним. Долі – за те, що залишився живим і здоровим, військовим – за те, що не дають ворогу шансу захопити країну, батькам – що стійко трималися увесь той складний час і намагалися підбадьорити, друзям і колегам – що разом переживали усі труднощі, допомагали і підтримували. Енергетики – не герої, як часто говорять, а просто люди, які дуже люблять свою роботу і направду гордяться тим, що працюють у такій важливій галузі. Найбільша нагорода для нас – коли, побачивши машину з логотипом «Чернігівобленерго», до нас просто на вулиці підходять незнайомі люди і дякують за роботу. Оце і є те найцінніше, для чого ми і працюємо!"

Читати також: Чернігівка стала символом столичного метро під час війни

Джерело: Energy Club