19 серпня Лариса БЛОХА з Ріпок із донькою Наталією Миргород біля траси чекають автобуси з полоненими. І тримають своєрідний прапор. На ньому портрет Володимира Блохи. Ім’я, по батькові, прізвище. Позивний Блоха. І напис: «Безвісти зниклі — не значить забуті».
— Володимир Блоха зник 4 грудня 2025 року на покровському напрямку. З того часу жодної звістки не отримувала, — побивається Лариса.
Полонені повертаються з російського полону в Україну. Обмін 103 на 103. А може, хто впізнає Блоху?
* * *
Інна Нікітіна з дітьми чекають автобуси, щоб підтримати тих, хто повертається.
Траса біля Ріпок. Інна Нікітіна (крайня справа) тримає на руках доньку Кароліну. Поруч стоять син Саша, донька Мілана та їхній друг Костя Куліш
* * *
— Зник безвісти, — тримають зображення Сергія Левченка Галина ХУДОБОВИЧ та Світлана ГУРСЬКА з Ріпок. Рідні сестри. Сергій Левченко їм двоюрідний брат.
Разом з онучкою Валерією Ревенок, знайомою Оленою Морар з Замглаю, друзями теж чекають автобуси з полоненими. І теж надіються: а може, хто впізнає?
* * *
— Багато односельців у полоні, — каже Олексій ШАРПАТИЙ з села Халявин під Черніговом. Чекає обміняних.
— У полоні або зникли, — підтверджує Олена ЮЩЕНКО. Разом з нею син Даня.
Валентина Товчко вийшла зустрічати полонених з дітьми Веронікою і Вікою, свекрухою Наталією Квачан і матір’ю Вірою ЖИБЕР. Майже всією родиною!
— Прапори закупили заздалегідь, — каже Віра Жибер. Тримає на руках онучку Еліну Драшпуль.
Віра Жибер з онучкою Еліною Драшпуль
* * *
— Кум наш пропав безвісти. Надіємося, що живий, що обміняють, — каже Андрій КРУТЧЕНКО з Ріпок. Інвалід II групи внаслідок поранень. Спирається на милицю.
— Шукали-шукали, нема нічого... — додає Катерина, дружина.
Разом з подружжям стоять родичі. Усі гуртом прийшли зустрічати хлопців, які повертаються з російського полону.
— Кума і мати куми, — показує Андрій.
— У мене обідня перерва, — каже Ольга ТИМОШЕНКО, мати куми, працівниця ріпкинського хлібокомбінату. Донька Аліна, кума Крутченків, вільніша. Канікули в школі. А вона працює вчителькою хореографії.
* * *
Ніна Савенко біля ріпкинської траси, якою ось-ось промчать автобуси з полоненими, стоїть з квітами.
Надіється, що колись зможе зустріти з квітами — живим — і свого сина.
Два роки як Олег Віталійович Савенко зник безвісти на покровському напрямку.
* * *
На Михайла СТЕГАНЦЕВА не можливо не звернути увагу. Чуб, як у запорожця!
Чекаючи автобуси з полоненими, Михайло разом з матір’ю Тетяною Іванівною тримають прапор бригади. 30-та окрема механізована. У ній служив Михайло.
— У цьому році списався,— каже. — На війні з 7 квітня 2022 року. На донецькому напрямку. Маньківка, Васюківка, Бахмут.
Інвалід ІІ групи. Внаслідок сильної контузії втратив слух. У вусі слуховий апарат. Купив сам.
— Допомоги ніякої, — каже мати. — Сказали: «У тебе групи нема (оформив згодом), купляй сам».
* * *
Тетяна Тимченко з Ріпок теж тримає прапор і красиві квіти соняшників.
Підтримує всіх матерів. Хто чекає, хто не дочекався...
Андрій Тимченко, син Тетяни Тимченко, 41-річним загинув на запорізькому напрямку у 2023 році. Доброволець. Патріот. Вчитель української мови й літератури. Поет, художник. Мав позивний Філософ. Працював у школі в Радулі та в інтернаті в селі Красному на Новгород-Сіверщині.
* * *
Артем КРАСКІВСЬКИЙ, Аліна Ганзюк, Альбіна Прокопенко тримають прапор.
— Це мій, — каже Артем.
Стяг не простий. На ньому напис: «Хай мрії збуваються». Й автографи бійців.
Прапор подарували Артему побратими батька. Михайло Красківський загинув у 2024 році.
Напис «Героям слава» на прапорі в руках Клавдії Клесун, Миколи Клесуна, її чоловіка, та Тетяни Лупини.
На фото: Артем Красківський, Аліна Ганзюк (зліва), Альбіна Прокопенко (справа)
Клавдія Клесун, Микола Клесун, її чоловік, Тетяна Лупина з Ріпок. Напис на прапорі писала Ангеліна, онучка Клесунів
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Колишні полонені приїхали до дівчинки в Ріпки, яка щораз чекає обмінів з прапором
- Під час обмінів українські та російські військовополонені отримують різні пайки
- «У російських в’язницях «зекам» легше, ніж українцям»: звільнений із полону морпіх розказав про катівні і те, що змушувало жити
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
