20 червня у 17-річної Яни ПРОКОПЕНКО з Тиниці на Бахмаччині шкільний випускний. Дівчина закінчила 11 класів. Атестат отримає в місцевому будинку культури. Святкуватимуть у тиницькому кафе «Мисливець».
На свято чекає чоловіка, 30-річного Артема. Він військовий, зараз на харківському напрямку. Яна з Артемом одружилися, коли дівчині не було й 16-ти. Зараз їй 17. Виховують сина Богданчика. Йому майже 10 місяців.
Бабуся пів ночі сидить у телефоні
Доки Артем служить, Яна з Богданчиком живе з батьками, бабусею і братом. 13 червня, доки малий спить, уся родина на городі, сапає картоплю.
— Я, певно, найбільше з Богданчиком гуляю, — посміхається Катерина СМЕТАНІНА, бабуся Яни. — Може, більше, ніж мати. У мене ж троє внуків і вже четверо правнуків, — хвалиться. — Дожила. Уночі чую, як Богданчик прокидається. Завжди встаю. Дою онуці відпочити. Заколихаю. А тоді пів ночі в телефоні сиджу.
Богданчика всі няньчимо. Він один, а нас п’ятеро. Яна, її мати, я, дідусь і дядько, — перелічує.
— Як воно, бути молодою тещею? — запитую Людмилу ТЕРЕХОВУ, матір Яни, яка гуляла з онуком в хаті.
— Я в цьому статусі вже вісім років, — сміється жінка. — Старша донька Валя заміжня, у мене троє внуків. У нас часу сьогодні не зайвого, — спішить все встигнути Людмила. — Нам ще в Конотоп їхати. Учора Валя народила. Хочемо провідати в пологовому, — каже про ще одну радість у родині.
— Третя дитинка у Валі. Живуть з чоловіком на сусідній вулиці. Тепер у мене четверо онуків: Толя, Вова, Богданчик. Найменшого назвали Олександром. Богданчик уже повзає, ходить по опорі, — продовжує прабабуся.
— У ходунках двором ганяє. Ярославе, прибери колоду, — просить сина. — Усі квіти, які бачить, скубе. А мені це не дуже подобається, — сміється бабуся. — Садочка в селі нема. Цього року у всьому селі один першокласник. У Яниному класі 14 випускників.
Однокласники не засуджували
— З Артемом знайомі давно, — розповідає про чоловіка Яна. — Років десять. Сестра Валя вийшла заміж за Сашу. Артем — його друг.
— Яна тоді ще маленька бігала, — каже бабуся. — Артем працював на фермі в селі. У Польщу на заробітки їздив. З Сашею робили ремонти в селах. З Яною дружили.
— Потім зустрічатися почали, — продовжує Яна. — Рік зустрічалися. А 26 липня буде рік як офіційно одружені.
Завагітніла, коли закінчила десятий клас. Однокласники, коли дізналися, не засуджували. І зараз спілкуємося. А що в цьому поганого? Ходила на уроки. Навіть коли Богданчик народився. Доки була в школі, батьки допомагали. 1 червня склала екзамени. І, в принципі, непогано. Хочемо, щоб свій будинок був, — ділиться планами на майбутнє Яна. — Ще і відучитися треба. Освіту отримати.
Артем три роки як служить. З жовтня минулого року на харківському напрямку. Два рази приїздив додому. Я до нього два рази їздила. Чоловік планує приїхати на випускний. А чи відпустить командир?
«Іванівно, ваша донька вагітна. Будемо женитися»
— Не було 16 років, як Яна завагітніла, — розповідає бабуся. — Батьки писали заяву до суду, щоб дозволили офіційно розписати. Через місяць розписалися.
— Як батьки відреагували?
— Трохи були в шоку. Але прийняли. Артем подзвонив батькам. Я була вже на шостому місяці. Відтягувати нікуди, — посміхається дівчина.
— Ми всі в шоку тоді були, — описує своє відчуття бабуся. — Понервували трохи. Аби ж воно планувалося…
— Не те, що в шоку, а й описати словами не можу свій стан, — розповідає, що відчула, коли дізналась про вагітність доньки, Людмила. — Але підтримала дітей. Допомагаємо, діватися нікуди. І сватався, і весілля гуляли. Щоб усе, як годиться.
— Як зять прийшов свататись?
— Сказав отут, біля порога, у дворі: «Іванівно, ваша донька вагітна. Будемо женитися», — сміється мати. — Правда, спершу подзвонив. А тоді вже прийшов.
— Пропозицію Артем зробив 13 січня, — продовжує Яна. — Подарував обручку. На день народження сережки приніс.
— Я ще тоді казала: просто так золото не дарують, — підмічає бабуся. — Про вагітність ми ще не знали.
— А що, бабо, у золоті поганого? — перепитує онука.
— Ну якби букет приніс… А золото — це вже серйозно! У мою молодість таких подарунків не робили. Чоловік подарував обручку, як заміж виходила. І ту хотів забрати, — жартує.
— Як свекри відреагували на таку новину?
— Як і мої батьки, — не приховує Яна. — У шоку були. Але теж прийняли. Тепер живемо дружно і мирно.
— Твої, справді, допомагають няньчити Богданчика, коли ти в школі, на уроках?
— Так. Навіть батько, коли з роботи приїжджає. Він працює в Києві.
— Хто пішов з Богданчиком у декрет, доки Яна вчилася?
— Яна. А хто ж у нього мати? І дитячі виплати отримала.
— Планую вступати, — каже Яна. — Але поки не вирішила на кого і куди. Отримаю атестат, тоді визначуся. Вчитися буду заочно.
Богданчик народився через місяць після весілля
— Весілля відгуляли, коли була на восьмому місяці вагітності, — продовжує дівчина.
— Через місяць після весілля правнучок народився, — допомагає бабуся. — Святкували в кафе-барі «Мисливець». Там буде і випускний. 42 чоловіки на весіллі було. Родичі і друзі.
— Весільна сукня була?
— Звичайно. Купила в сестри Валі. Сукня з корсетом, але його туго не затягували, — виносить весільний альбом Яна.
— Животика в сукні зовсім не видно, — вважає бабуся.
— Весілля обійшлося, може, у сто тисяч гривень, — знає мати. — Кафе — 55 тисяч гривень. Музика з тамадою — десь 10 тисяч. Плюс обручки, сукня, фотограф. Дорого. Розлучатися теж недешево, — жартує жінка. — Раніше розписували безплатно. Зараз нареченому треба платити в рацсі.
— На пологах зі мною була мати. Артем переживав за дверима, — додає Яна.
І город, і дві корови
— Городу в нас багато, — каже про повсякденне Катерина Сметаніна. — Біля хати гектар. На інших городах до чотирьох гектарів буде. Техніки немало: трактори, машини.
Хазяйство, як і у всіх: дві корови, гуси, качки. Усі гуртом пораємо. Молочку, городину донька Люда возить у Київ. Як колгосп розпався, стала домогосподаркою. До столиці три години електричкою. Машиною дорого.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Одружувались у дзеркальну дату: скільки шлюбів було на Чернігівщині 26.06.2026
- Подружжя з Чернігівщини за два роки стало тимчасовою родиною для 12 дітей
- Живуть на хуторі: чоловік із донькою залишився на Чернігівщині, дружина з іншими дітьми поїхала до Німеччини
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
