Володимир Завгородній – один із багатьох мобілізованих, які не ховалися. До війни був майстром бригади зварювальників. Отримав поранення під час курської операції. Каже, має два дні народження. Спочатку дивом не підірвався на міні, а потім вижив після удару ворожого дрона.
ВОЛОДИМИР ЗАВГОРОДНІЙ, воїн ЗСУ, ветеран війни:
Дрон на розвороті мене побачив і мені під ноги впав. Вибух і я зрозумів, що щось трапилося. Завалився на сторону ... Відкриваю я очі - біла кімната. У морзі, думаю. Я ж поранений бв ітке приміщення. Кінець життю. Рука здригнулася чи якийсь рух і згадав, що ліва рука ціла. І тут медсестри кажуть, що прийшов я до тями. Через два дві дні.
Володимиру провели близько 20 операцій. Лікувався в Німеччині і потім в Україні. Каже, що напівтермінатор, бо нашпигований пластинами.
ВОЛОДИМИР ЗАВГОРОДНІЙ, воїн ЗСУ, ветеран війни:
Пересадку зробили в Німеччині - кістку в ліву ногу, пластина тут теж, хотіли ставити в руку, але кістка зрослася. Трохи ушкоджені нерви, м’язи. Хоча зараз все роблю правою, а раніше тільки лівою.
Під час реабілітації у Володимира відкрилися нові здібності – почав писати. Спочатку свої спогади, над якими працює і досі, а також п’єси і навіть дитячі казки.
ВОЛОДИМИР ЗАВГОРОДНІЙ, воїн ЗСУ, ветеран війни:
Виявили, що я можу якісь творчі нариси, оповідання робити і я почав писати. Спогади з початку повномасштабної війни і дійшов до бойових дій.П’єса "Пантера" - її брали на читання львівський театр Лесі Українки.
Володимир дуже хоче вже нарешті ходити самостійно без допомоги крісла та милиць, але попереду ще операція і терміни відновлення знову переносяться.
ВОЛОДИМИР ЗАВГОРОДНІЙ, воїн ЗСУ, ветеран війни:
Саме складне, коли вимикається ліфт. Зимою при пересувані на милицях я не можу, на кріслі доводиться. У нас в під’їзді є пандус, самостійно люди зробили, трішки мені допомагає, на сходи чи зі сходів, то треба допомога. Дуже складно пересування.
Володимир намагається долучатися до ветеранських заходів, аби бути корисним для побратимів.
Автори: журналісти Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
