Ігор – головний сержант роти одного з батальйонів ОК «Північ». Він у війську вже 10 років. Увесь цей час він служить в оперативному командуванні «Північ», яке 16 лютого 2025 року відзначило 10-річчя створення.
Про відданість українській армії, бойовий шлях і життя після війни Ігор розповів в інтерв'ю "Часу Чернігівському".
Ігор, головний сержант роти охорони ОК «Північ»:
Все почалося з 2015 року, коли все починалося на Сході. Весною прийшла повістка, пройшов комісію. Сам з Київської області. Повезли у Київ. Там прозподілили у 30 бригаду. Неблагополучно захворів. Не довго прослужив. Приїхали з нашої частини. Так і попав строковиком. 11 місяців прослужив, потім контракт.
Наш герой у лютому-квітні 2022 року захищав Чернігів, потім обороняв кордони Чернігівщини, а також брав участь у Курській операції.
Ігор, головний сержант роти охорони ОК «Північ»:
Наша задача була тримати вулицю. Були розвіддані, що противник буде заходити через Новоселівку. Було у нас трохи протитанкового озброєння. Частина підрозділу була на переправі, частина на вулиці. Тут, де ми зараз, був прильот 2 березня. Хлопці загинули, були поранені. Ми займалися евакуацією. Направляли в лікарні. На переправі були загиблі. 2 години там крили з усього. Хлопці відійшли. Поранених відправили на госпіталь. Отримали наказ повернутися. Хлопці строковики несли чергування.
Після того, як вигнали рашистів з Чернігівщини і Сумщини, спочатку нас доокомплектували. Злагодження пройшли. Ми були резервною групою, протидиверсійною і протидесантною. У нас були об’єкти. Спостерігали, виїздили, займали позиції. Були СП, відділення БПЛА, контролювали кордон, відрізок. Слава богу за той час ДРГ не заходили. Були обстріли. Місцеві страждали.
В серпні надійшла команда, а підрозділ у нас злагоджений, укомплектований, прийняти у часть у курській операції. Наша задача була… наш підрозділ мав охороняти межі села. СП, щоб противник не повернувся. Частина встигла заїхати. Друга частина не встигла. По дорозі прострілювалася кац*пами. Через півтора тижні, десь 9-10 вересня, прорвали нашу оборону. Заїхали танками і бтр, заїхали у село і відрізали шляхи. Наші хлопці були майже в кільці. Проте змогли вийти, були поранені. Один рахується безвісти зниклим. Задачу виконали. Поранені пройшли реабілітацію в строю і несем службу.
Якщо дасть бог, все буде добре, закінення війни, для військових війна не закінчиться. Розслаблятися не варто. Треба навчатися. Ми знаємо, як з ними домовлятися. Потрібно бути готовими до всього. Буде добре, якщо буде мир і будемо відбудовувати. Однак треба бути готовими взяти зброю і виконувати завдання.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: Загиблі під час теракту в Миколаєві були з Чернігівщини
