Сергій Маценко – воїн 119 бригади. Потрапив торік у полон під Покровськом. Після обміну повернувся додому влітку цього року. Саме йому випала честь у Чернігові підняти Прапор Надії – неофіційний символ вшанування пам’яті українських військовополонених і зниклих безвісти під час російсько-української війни. Сергій каже, що в полоні ще багато наших хлопців і їх чекають вдома.
Сергій Маценко, військовий звільнений з полону:
Я потрапив 6 вересня 24 року, 11 місяців пробув. Луганськ, Новосибірськ, потім звільнили. Полон є полон, мало що можна розказати. Всі живуть надією, що поїдемо і повернемося, і все буде добре.
Сергій прийшов на пам`ятний захід 1 жовтня у День захисників і захисниць України, з дружиною, яка чекала і вірила, що чоловік повернеться додому. Тепер допомагає йому разом з донькою відновлюватися.
Юлія, дружина воїна:
Я кожного разу ходила на обмін, чекала, кожного разу дізнавался звісточку. Жили, чекали, що прийде наша черга і обіймемо тата. 2 тижні не знали, де він і що. Спочатку казали, що загиблий, а потім було відео, що полон. Він дуже чекає хлопців, з якими сидів у полоні, чекає кожен обмін, щоб піти. Відновлюємося. У нас є донька і вони постійно займаються: машину ремонтують, малюють разом.
Ініціатором створенняя символу - є командир 36-ї бригади Сергій Волинський, який теж пройшов полон. Прапор надії відтепер майорітиме і в Чернігові до повернення всіх полонених додому.
Іван Ващенко, заступник начальника Чернігівської ОВА:
Це прапор уособлює надію, що ми чекаємо всіх вдома зі щитом і це важливо для військових, що суспільство пам'ятає і шанує.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке:
