Матеріал про нього про нього став невеличкою сенсацією. Історію чернігівського хлопця та його родини вже обговорюють у соцмережах.
Данік Рак любить кататися на велосипеді, грати у футбол і проводити час з собакою та двома білими кішками, Пушуною та Лізуном.
Але у віці 12 років його дитинство різко обірвалося. Будинок родини зруйнували, а матір - важко поранили, коли російські війська обстрілювали передмістя Києва та прилеглі міста у невдалій спробі захопити столицю.
Через півроку після повномасштабного вторгнення росії The Associated Press знову зустрівся з Даніком. Родина жила у Новоселівці.
Сльози навертаються на очі Даніка, коли його мати, Людмила згадує, як її витягували з-під завалів, скривавлену після того, як уламки пробили її тіло і розтрощили праву ногу.
Той день, 16 березня, коли її донька Людмила втратила стопу, Ніна Винник пригадує зі сльозами. Жінку розпитала чернігівська газета «Весть»:
— Було близько третьої години дня. Нагріли води на вогнищі попити чаю. Аж знову в сарай — бах! Усіх нас поклало від вибухової хвилі на землю, усе посіріло навколо. В очах туман. Тільки чую, кричить моя Люда: «Мамочка, рідненька, в мене ножки нема». На дотик знаходжу доньку, згрібаю з неї уламки шиферу. У вухах свист.
— Я тільки відчула тепло в животі і нозі. Як з мене тече кров. Болі не було. Думала, що ноги вже немає. Мама зняла черевик, підв’язала платком ногу, — каже Людмила. — Уламками зняло шкіру на всій нозі так, що показались м’язи.
Відвезли у лікарню сусідською машиною. Авто весь час обстрілювали російські війська. Усе навколо вибухало.
У лікарні Людмила провела 86 днів.
— Оперував мене Ярослав Глушак, молодий хірург. Вставати не могла, увесь час лежала. Один уламок зайшов у живіт і застряг у стегні. На щастя, не зачепив життєво важливі органи. На нозі довелося ампутувати великий палець. Інші теж не відчуваю, — говорить вона. — Виписали 8 червня. Робили пересадку шкіри. Кістки в нозі роздроблені. Було сім операцій. Потрібно їхати в київський інститут ортопедії і травматології на консультацію, бо чернігівські зробили все можливе. Продовжую лікування в районній лікарні. Пішло чимало коштів. Треба ставити протез, бо на праву ногу не можу зовсім ступати.
Через 22 тижні після поранення Людмила все ще чекає, коли їй ампутують ногу та зроблять протез. Жінка зберігає уламок шрапнелі, який хірурги видалили під час однієї з численних операцій.
Данік живе зі своєю матір'ю та бабусею у будинку друзів родини, де шматок брезента закриває розбиті вікна спальні.
Хлопець продає молоко від сімейної корови.
На вхідних воротах висить рукописна табличка, загорнута в прозорий пластик, яка каже: "Будь ласка, купіть молоко, щоб допомогти моїй раненій матері".
"Моїй мамі потрібна операція, і тому я маю їй допомогти. Я маю допомагати і бабусі, тому що у неї проблеми з серцем", - розповів Associated Press Данік.
До 1 вересня Данік та його бабуся кілька разів на тиждень разом із волонтерами розчищали завали будівель, пошкоджених та зруйнованих внаслідок російських бомбардувань у передмісті Чернігова.
Дорогою він зупиняється біля свого старого будинку, більшість якого зруйнована до фундаменту.
"Це була моя спальня", - каже він, стоячи поруч із обгорілими пружинами матраца, що стирчать з-під уламків цегли та штукатурки.
62-річна Ніна Винник, бабуся хлопчика, розказала місцевій газеті, що у Новоселівці вони мали великий будинок на 120 кв м. 8 кімнат. З хорошим ремонтом, технікою. Але, навіть після руйнації - досі доводиться сплачувати кредит за котел та бойлер.
«Наша хата згоріла. Зять нарахував 5 прильотів. Пропали два сараї, врем’янка і сад. Два погреби з консервацією. Усе чисто. З дому встигла забрати тільки документи і весільні ікони доньки Люди і Віталіка, одружилися вони рік тому. Залишились ми голі й босі», - каже бабуся.
Чемний і м'який у спілкуванні, Данік каже, що його батько та вітчим воюють в українській армії.
"Мій батько - солдат, мої дядьки - солдати, і мій дід теж був солдатом. Мій вітчим - солдат, і я буду солдатом", - каже він із рішучим виглядом. "Я хочу стати пілотом ВПС".
Але це ще не вся історія. Переклад матеріалу AP про Даніка виклала у себе на сторінці у соцмережах колишня Уповноважена Антимонопольного комітету України Агія Загребельська. Розповідь про хлопця, який торгує молоком в надії назбирати грошей для мами - розчулила підписників. Чимало хто захотів особисто допомогти цій родині.
Чернігівська журналістка видання «Весть» Ольга Тихонова, яка писала про хлопця, у коментарях під постом Агії надала реквізити картки мами - 39-річної Людмили Коваль. Допис викликав багато дискусій.
І майже кожен з півсотні коментарів - був з пожертвою.
Як з‘ясувалося, хлопець торгує молоком у Чернігові біля магазину «Електрон». Товар «постачає» корова Калинка. Також хлопчик пригощає молоком і військових.
— Усі зароблені гроші витрачаю мамі на лікування. Привожу за раз із села шість-вісім півторачок молока. Скільки дасть корова. Прошу по 30 гривень за кожну, — розпитала хлопця газета «Весть».
Родина живе з заробітків хлопчика та власного городу (посадили 8 соток картоплі). Данило вирішив, що буде сам продавати молоко і цим заробляти кошти. Сусід дав велосипед. І на ньому з села, а це 15 км в один бік, через день привозить молоко до «Електрону». Продавав і на ці кошти купляв ліки, їжу. З’явилися постійні клієнти.
І все це на старенькому велосипеді. Благо, влітку волонтери подарували новенький спортивний. А мамі Людмилі мультиварку і величезну коробку з ліками.
Коли приїздить гуманітарка, Даня не стоїть у черзі за печивом чи цукерками. Він іде туди, де дають будівельні матеріали та інструменти. Уже має два власних молотки. Мріє купити бензопилу. Треба на зиму дрова заготовляти, а поки на хазяйстві він, єдиний чоловік у родині, говорить сім‘я.
"Час Чернігівський" нещодавно розповідав, як у Новоселівці встановили нову амбулаторію: «Для нас – це круто», - у Новоселівці відреагували на привезену зі Словаччини модульну амбулаторію. Також у цьому селі встановили перший комплекс модульних будинків - як там живеться людям дивіться у відео.
