Городи після повені: у Радулі посадили, а в Мньові відмовляються

— Картоплю посадили? — запитую у вівторок Галину РУДЕНКОВУ, старос­ту селища Радуль, що на Дніпрі (Ріпкинщина).

— Тільки з городу зайшла, сапую. Бо зілля цей рік стільки, що страх, — Галина Михайлівна дійсно трубку довго не брала. — Тиждень у відпустці «відпочиваю». Трохи мошок вітром розігнало, ще й похолодало. Зате комарі, як вороб’ї, здоровенні. Летить, то хоч пригинайся, — сміється Галина Михайлівна. — Доб­ре їм у цьому році, води багато.

— Уже з усіх городів зійшла? Картоплю посадили?

— Хто хотів — відсадилися, уже й шарують. Найбільш затоплений город, у низині, у нашого діловода, вона саджала 28 травня. Уже картопля зійшла. А в Новосілках (де по пояс у воді бродив телеведучий Дмитро Комаров) вода протрималася довше, там саджали десь 5-6 червня.

Вода була велика, але зійшла швидко. Нас же не перший рік заливає. Картопля, яку посадили на затоплених городах у травні, швидко дожене посаджену в квітні і копають усі однаково, у кінці серпня. Просто вона трішки молодша, а за урожайністю так само виходить. Ну, у Новосілках, може, у перших числах вересня копатимуть.

У 2008 році вода сходила повільно, тоді люди аж 15 червня саджали.

А корів на пасовище вигнали лише 1 червня — пасовища стояли залиті, трава нарости не встигла. За часом уже й косити треба, а вона тільки починає рости, бо під водою була.

* * *

— Вода на минулому тижні де тільки зійшла, а де й досі мокро, — бідкається Наталія Музика, староста села МНЬОВ. — Так довго, до червня, повінь у нас ніколи не трималася. Сходить повільно. Погреби донедавна залиті стояли. Вода відходить, люди картоплю потроху досаджують. Багато хто взагалі ті городи покидав, саджати відмовилися. Що там уже виросте.

— Пізніше посадити, пізніше викопати. Восени  ж довго тепло.

— Ні. Люди кажуть: «Настав июнь, хоч сій, хоч плюнь». Нема вже сенсу. Добре, якщо літо буде в міру вологе. А якщо зразу спека, засуха? У нас на піску все й погорить зразу, не підніметься. Хтось вирішив ризикнути, садять. Я  — ні. 13 соток біля дому посадила, а ті 15, що були залиті водою, так стоять. Коли трактор зможе там ходити, переорю і засію хоч гірчицею, щоб город не пропадав. А поки що волого, грузне.

Та й навіщо стільки? Ще війна, люди до городів не прив’язуються. Собі на їжу вистачить. Корів залишилось кілька на село, навіть у череду не ганяють. Коней — і того менше. Свиней мало. Раніше до нас приїжджали з Херсонщини, міняли мішками картоплю на кавуни, цибулю. Тепер хто поїде?

"Час Чернігівський" писав про повінь:

• Човен, трактор, екскаватор - як переправляються через Десну під час великої води
• На Чернігівщині борються із наслідками водопілля
• Нічого катастрофічного, городи посадимо влітку: як реагують на повінь у селах поблизу Дніпра

Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА