У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
33-річний Микола Гарагуля з Прилук. У 2015 році брав участь в антитерористичній операції. Після працював водієм на приватному підприємстві «ТРАНСВІТ».
У травні 2022 року повернувся до лав захисників. Виконував бойові завдання в Чорнобильській зоні, на Сумщині та Курщині. Його службу відзначили нагородами. Були грамота командира окремої Президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького і медаль «Артилеристу-самохіднику». У 2025 році Міністерство оборони відзначило Миколу нагрудним знаком «Знак пошани», а Головнокомандувач ЗСУ — «Золотим хрестом».
Останній бій Микола Гарагуля прийняв 22 вересня 2026 року на донецькому напрямку. Поховали бійця в Прилуках. У нього залишилися батьки, брат та бабуся.
* * *
47-річний Володимир Проявко з Риботина Коропської громади. Їздив на заробітки. Згодом доля привела Володимира до Риботина. Саме тут, під час відвідин племінника та племінниці, він зустрів свою другу половинку. У пари народилася донька. Цього року дівчинка пішла до першого класу.
Військовий шлях захисника розпочався в лютому 2023 року. Служив у підрозділі протиповітряної оборони на Рівненщині. Згодом — на сході, зокрема в місцевості, яку звуть «Шервудським лісом».
31 серпня 2026 року захисник попередив рідних, що певний час не зможе виходити на зв’язок. Потім написав їм з чужого номера. Рідні чекали звістку, сподівалися, що він обов’язково повернеться. На жаль, 19 вересня 2026 року Володимир Проявко загинув поблизу села Стариця Харківської області. У воїна залишилися дружина, донька, дві сестри та брат.
* * *
54-річний Сергій Андріяш, старший солдат, з міста Бобровиця. Працював електрозварювальником на ЗБВ ДБК-4, потім — десятирічний досвід роботи бригадиром. Понад 10 років Сергій Андріяш трудився в ТОВ «Ягуар». Останнє місце роботи — шофер у ВП Ніжинський РЕМ АТ «Чернігівобленерго». 1 грудня 2022 року добровільно пішов захищати Україну. Воював у найгарячіших точках Чернігівської, Сумської, Херсонської, Миколаївської, Донецької областей.
14 березня 2024 року Сергій Андріяш загинув у Донецькій області. У скорботі залишилися доньки та сестра.
* * *
42-річний Сергій Єцкало з села Заньки, Вертіївська громада. Працював у місцевому сільгосппідприємстві. Загинув 16 вересня 2026 року. Прощання з військовим відбулося в соборі Всіх Святих у Ніжині. У нього залишилися мати, батько та брат.
* * *
36-річний Олександер Шмер народився на Закарпатті. Жив на Чернігівщині. Саме тут він зустрів свою майбутню дружину, уродженку села Кладьківка. 12 років тому молода родина переїхала до Володькової Дівиці, Носівська громада.
До повномасштабного вторгнення чоловік працював на місцевому підприємстві «Агрікор Холдинг». У червні 2024 року Олександера мобілізували. Служив на покровському напрямку. Був майстром мінометного взводу стрілецького батальйону.
У грудні 2024 року зв’язок з військовим обірвався. Відтоді чоловік вважався зниклим безвісти. У вересні 2026 року за результатами ДНК-експертизи стало відомо, що 15 грудня 2024 року боєць загинув у районі села Новооленівка Донецької області. Поховали у Володьковій Дівиці. У чоловіка залишилися дружина та дві доньки, восьми і трьох років.
* * *
55-річний Петро Єфіменко з села Суличівка Ріпкинської громади. 13 вересня 2026 року Петро загинув на сумському напрямку. Поховали військового на кладовищі села Суличівка.
* * *
Іван Шаповаленко з Ічні загинув 23 вересня 2026 року на Донеччині за день до свого 29-річчя. Служив інспектором прикордонної служби-оператором БпЛА. У війську мав позивний Добряк. Поховали військового на кладовищі «Ковалівське» в Ічні.
* * *
56-річний Володимир Колесник, офіцер, з Ічні. Загинув 25 вересня 2026 року. Поховали захисника на кладовищі «Бойня» в Ічні.
* * *
47-річний Володимир Радченко з села Озеряни, Варвинська громада. Працював будівельником, робив ремонти. Третього січня 2026 року Володимир став до лав Збройних сил України. Помер 20 вересня 2026-го на службі на Дніпропетровщині. Поховали військового на кладовищі в Озерянах.
* * *
28-річний Іван Пиниця з села Великий Листвен, Тупичівська громада. У Чернігові працював охоронцем у магазині «АТБ». Згодом — в автомайстерні та на автомийці.
У 2022 році пішов служити. Воював стрільцем-помічником гранатометника відділення морської піхоти.
10 квітня 2026 року Іван загинув поблизу міста Костянтинівка Донецької області. У скорботі дружина, донечка та батьки.
* * *
26-річний Ярослав Фролов з Олександрівки на Семенівщині. Навчався в ліцеї залізничного транспорту на помічника машиніста. Працював у Тернополі за спеціальністю. З початком повномасштабного вторгнення Ярослав став на захист України. Воював під Бахмутом, Кліщіївкою, на курському та сумському напрямках.
Ярослав пройшов шлях від солдата, молодшого сержанта до командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів. Був нагороджений державними нагородами. У 2025 році отримав відзнаку «Золотий хрест», у 2026 році — відзнаку «За збиту ворожу техніку». Загинув Ярослав Фролов 28 липня 2026 року.
* * *
26-річний Олександр Хитрик з села Сергіївка, Яблунівська громада. Загинув 18 вересня 2026 року.
* * *
38-річний Юрій Барило з Ніжина. Таксував у Києві. До лав захисників приєднався на початку 2025 року.
26 червня 2026 року загинув на Сумщині. Поховали бійця на Гуньківському кладовищі в Ніжині. У нього залишилися дружина, донька, батьки, брати та сестри.
* * *
34-річний Віктор Крупін з Прилук. Працював на різних підприємствах Києва. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», згодом — у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців та 225-й окремій штурмовій бригаді. Воював на Донеччині та Луганщині. Серед побратимів мав позивний Танчік.
Був нагороджений відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції», а згодом — медаллю «За відвагу».
Загинув молодший сержант Віктор Крупін 25 вересня 2026 року в Запорізькій області. Попрощалися та поховали захисника у Прилуках. У глибокому смутку бабуся, батьки, брат та кохана дівчина Альона.
* * *
27-річний Денис Зуєнко народився на Сумщині. Життя привело його до Новгорода-Сіверського. Тут він працював слюсарем на виробництві, створив сім’ю. У 2024 році чоловік добровільно долучився до лав Збройних сил України.
23 січня 2025-го під час стрілецького бою Денис Зуєнко зник безвісти. Лише у вересні 2026 ДНК-експертиза підтвердила: військовий загинув. Попрощалися та поховали захисника в Новгороді-Сіверському.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- На Чернігівщині попрощалися із 35-річним захисником - був сиротою, опізнали за ДНК-експертизою. У громадах - втрати
- Виховувала бабуся - загинув під Кліщіївкою: громада втратила молодого захисника
- Загинув на першому завданні, знайшли за ДНК-експертизою. У громадах втрати
- Після тяжкого поранення повернувся на службу і загинув. У громадах втрати
- У бойову машину влучив дрон «ланцет». У громадах Чернігівщини втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
