Чернігівський історик та археолог Ігор Ігнатенко обурюється самоуправству черниць московського патріархату. За його словами, у Густинському монастирі під Прилуками, будівлі якого були відреставровані державним коштом, насельники монастиря без будь-яких дозвільних документів нині облаштували під власні забаганки. На переконання науковця, настав час для обстеження стану будівель монастиря, складання актів руйнації, постановки на облік його території як пам’ятки археології та виселення московських чорниць.
«На початках відродження української державності будівлі монастиря були відреставровані за науково опрацьованим проектом архітектора Косьяненка, за державний кошт, - пояснює науковець. – А незабаром там поселилися чорниці від московського патріархату. Вони підлаштували споруди і територію під власні забаганки. Скрізь таблички російською. Самовільно набудували нових споруд... Збили в храмі старовинні розписи й зафарбували її своїм малярством».
Втім, за словами Ігоря Ігнатенка, піком зневажливого ставлення до української культурної спадщини стали архітектурні «покращення» давніх храмів, які скрізь вкрили шарами теплоізоляції. Для чого це робити в спорудах зі стінами метрової товщини – історик не розуміє.
«Щоб не заморочуватися, збили майже весь цегляний декор – фігурні наличники, карнизи, а замість цього поприбивали цвяхами дерев’яні імітації, - обурюється Ігор Ігнатенко. – Також у стінах церков пробиті дірки для проведення опалення (не зрозуміло як це відгукнеться на міцності давніх споруд)».
Все це, як пояснив науковець, зроблено без належної документації і дозволів, які для пам’яток національного значення має надавати головний орган охорони культурної спадщини при Міністерстві культури.
Цікаво, що до цього часу ніхто не провів обстеження стану будівель монастиря, не склав актів про руйнації, не взяв на облік його територію як пам’ятку археології (за словами історика, там є ще й старожитності І тис. н.е.) та не виселив із Густині громаду чорниць.
Історичні документи свідчать, що православна обитель на острові під назвою Густиня, що омивається річкою Удай, була заснована у 1600 році ієромонахами Іосафом та Афанасієм, що прийшли з Афону. Спершу це була пустинь з пасікою, згодом там постала дерев’яна Миколаївська церква.
У 1612 році князь Корибут Вишневецький дозволив Межигірським ченцям побудувати на цьому місці монастир, а у 1619 році княгиня Раїна Могилянка Вишневецька затвердила за ним землі. Пізніше, за ктиторства гетьмана Івана Самойловича, в 1674 році в обителі була зведена цегляна Троїцька церква. Потому інші цегляні будівлі – Петропавлівська церква - 1693-1708 роки, трапезна Успіння Божої Матері, Миколаївська надбрамна (1693-1708 роки) Варваринська надбрамна - 1724 рік.
Монастир був обведений валом із «бійницями» (так тоді називали башти), а пізніше цегляною огорожею. У ньому стоять старовинні Воскресенська церква, корпус настоятеля та «гостиниця». Наразі ансамбль споруд обителі входить до переліку пам’яток архітектури національного значення.
"Час Чернігівський" писав про церкви: Три старовинних чернігівських храми вже у квітні можуть змінити основних користувачів.
Джерело: Віталій Назаренко. Фото Ігоря Ігнатенка
