В`ячеслава Сергійка, простого, сором`язливого, небагатослівного, зустріла цього воїна у Сновську і не могла не зупинитися. У стислій розмові були і біль, і сльози, і цілий вузол нинішнього людського горя, ймення якому війна.
На власній шкурі, на власному здоров`ї відчув її наслідки. Як сам зазначив, йому просто пощастило стати не «двохсотим» – «трьохсотим». Дивом лишився живим, щасливчиком, винесеним з поля бою, одного з тих, що вівся в авдіївському напрямку, території вщент засипаній тілами наших хлопців і ворогів, розтрощеною, вигорілою технікою, спаплюженими полями й лісосмугами.
Каже, що, мабуть, народився в сорочці, що, напевне, допомогли молитви рідних, бажання повернутися додому у мирне спокійне буття. У тому ж, що воно настане, В`ячеслав не сумнівається, як і в тому, що українських солдат нікому не збороти, не перемогти. Бо з ними правда і воля, чисті помисли бути хазяями своєї землі.
Джерело: "Промінь", авторка Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
"Час Чернігівський" писав про таке: Сирський особисто вручив "Золотий хрест" воїну з Чернігівщини
