26 березня Тетяна Гагаріна, суддя Ніжинського міськрайонного суду, ухвалила: Сергія Галату, невропатолога місцевої лікарні, звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строку давності. А справу проти нього закрити.
Сергія Галату судили за неналежне виконання обов’язків медичним працівником, що спричинило тяжкі наслідки (частина 1 статті 140 Кримінального кодексу). Покарання за цією статтею — до двох років ув’язнення або позбавлення медичної практики на п’ять років.
Історія почалася з того, що 2 листопада 2022 року в лікарні помер військовий, 33-річний Володимир Демченко з села Прохори на Борзнянщині. 1 листопада святкував день народження. Увечері разом з іншими військовими повертався зі служби. Дорогою стало погано. Його пізно ввечері привезли до приймального відділення.
О п’ятій ранку помер. А в документах, що йому нібито ще й робили кардіограму о 7.57.
На прохання лікаря Галати Ігор Гавриленко, анестезіолог, записав в історію хвороби, що Володимира реанімували. Робили інтубацію трахеї, штучну вентиляцію легень мішком «Амбу», закритий масаж серця, дефібриляцію, вводили внутрішньовенно дексаметазон, гепарин, дофамін. Насправді ж чоловіка навіть не роздягли. Так і помер в берцях і формі.
Любов ДЕМЧЕНКО, мати, з першого дня була впевнена: якби сину вчасно надали допомогу, він би вижив. Вона їздила у всі інстанції, зверталася до Офісу Генпрокурора. Добилася, щоб провели незалежну експертизу по справі і відкрили провадження проти винних. Справи дійшли до суду. Гавриленко вину визнав. Його покарали за ч. 2 статті 384 «Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу». І 2 вересня присудили шість місяців виправних робіт з відрахуванням у дохід держави десяти відсотків заробітку. А відпрацьовувати він мав за місцем роботи.
— Вважай, щуку кинули в річку. Та Гавриленко хоч вину визнав, — зітхає Любов Демченко. Вона була визнана потерпілою. — А щодо Галати справу затягнули, аби сплив термін давності. За законом, якщо з дня вчинення такого виду злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, звільняють від відповідальності. А минуло майже три з половиною. І цей основний лікар вийшов сухим з води.
— Він хоч перепросив?
— Стільки було засідань… До мене навіть не підійшов. Хоча в суді все було доведено. І на останньому засіданні мовчав. А я йому сказала, що він убив мого сина. Суддя мене не зупинила, хоча раніше зупиняла. «Навіть твого колегу, якого ти попросив написати неправду, засудили. Кожна людина має право на помилку, але не кожна помилка має право на пробачення. Я тебе ніколи не прощу. Якщо тебе цей суд не засудив, то від Божого ти нікуди не дінешся», — заявила йому. А він — ні пари з вуст.
* * *
Та історія ще не закінчилася. У травні призначено розгляд цивільної справи за позовом Любові Демченко до Ніжинської міської лікарні про відшкодування їй моральної шкоди, завданої смертю сина, — мільйона гривень та 40 тисяч гривень витрат на правничу допомогу.
До речі, закриття кримінальної справи за спливом строків давності (нереабілітуюча підстава) не звільняє від цивільно-правової відповідальності. І якщо суд присудить лікарні сплатити заявлені суми, то лікарня, у свою чергу, має право по суду стягнути гроші з винних.
Родина Демченко
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА. Фото з архіву "Вісника"
На фото: Володимир Демченко
Родина Демченко
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Після ДТП авто без колеса проїхало 3 км: подробиці аварії із загиблим 15-річним велосипедистом
- Бігли в укриття: під час суду на поліціянткою, яка збила дитину, прилетіли "шахеди"
- Розстріляли сім’ю Черевань: батьків та дитину. Сидітимуть довічно
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
