20 квітня в Прилуцькому міськрайонному суді мали розглядати кримінальну справу. У Прилуках Микола Карпецький збив 15-річного Святослава Якушева. Та судове засідання скасували. Уранці в прилуцький районний відділок поліції прилетіли два російські шахеди. Будівля поруч з судом.
Поліція встановила, що влітку торік у Прилуках на «копійці» Микола Карпецький збив підлітка на велосипеді. Станіслав Якушев загинув на місці.
Слідчий повідомив Карпецькому про підозру за частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу «Порушення правил безпеки дорожнього руху в стані сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого» та частиною 1 статті 135 «Завідоме залишення без допомоги людини, яка перебувала в небезпечному для життя стані». Чоловіку загрожує від п’яти до десяти років ув’язнення з позбавленням прав.
— Спочатку поліція написала версію, що колесо відвалилося від автівки і вдарило сина. Мовляв, від цих травм він і загинув. Та я в це не вірю, — витирає сльози Вероніка ЯКУШЕВА, мати. — Судовий медичний експерт написав, що в сина були переламані ребра, ноги та хребет у трьох місцях, розбита голова і численні синці. А ще дитина чомусь зменшилася у зрості. Святослав був метр 85 сантиметрів. У висновку лікаря на 20 сантиметрів менший.
* * *
Прямих свідків аварії поліціянти не знайшли. А тих, кого знайшли й мали 20 квітня допитувати, були з боку Карпецького.
— Чи вдалося з’ясувати, що сталося того вечора?
— Син гуляв з друзями на вулиці неподалік дому. Каталися на велосипедах у зеленій зоні. Друзі поїхали попереду, він за ними. Він так мріяв про велосипед. Їздив працювати зі мною в Київ. Підробляв на заводі пакувальником. Більшу частину коштів, звісно, я доклала, але і він зібрав багато. Навчався на зварювальника, сантехніка.
Близько 22.00 дзвінок з телефона сина. Кажу: «Синку, ти вже їдеш додому?» На що незнайомий чоловічий голос відповідає: «Це не синочок, це офіцер поліції. Тут біда. Розбита голова». Я була в цей час на дачі, за містом. Велосипедом 12 кілометрів долетіла за 38 хвилин. Думала, що син живий. Доки їхала, на місце аварії викликала всі служби, які могла.
Приїхала і побачила: син мертвий. Весь у крові. Лежав у зеленій зоні. Довгий час мене до нього не підпускали. Водія автівки, що збила Святослава, поруч теж не було.
Велосипед упав за шість метрів від тіла. Була покручена рульова. Більше його оглянути, мабуть, не буде можливості. Він стояв на поліційному штрафмайданчику, де поруч прилетів сьогодні шахед.
— Коли знайшли винуватця?
— Водій після наїзду втік і переховувався від слідства. Його знайшли в сусідній області, через чотири дні. Автівку в крові і без лівого переднього колеса знайшли за три кілометри від місця аварії. У поліцію подзвонили люди і розповіли, де вона стоїть. Тобто самі поліціянти її навіть не шукали. Як «копійка» стільки змогла проїхати на трьох колесах, усі дивуються.
— Четверте колесо, що відлетіло, знайшли?
— Так. Було на місці аварії.
— Карпецький вибачення просив?
— Жодного разу. На судовому засіданні він сказав: «Я его сбил и не заметил. Я не виноват. Ну что я сделаю. Ну убей меня». Весь час на судах Карпецький зухвало сміється в мій бік.
Здивували в суді слова прокурора. Мовляв, зіткнення машини з велосипедом сина не було. Дотримуються і далі версії, що вбило саме колесо. Судмедексперт сказав, що тіло не переміщали. А як тоді моя дитина могла отримати стільки травм?
Поліція знайшла відео з реєстратора машини, що проїжджала неподалік. На ньому видно, що колесо на копійці відвалювалося і вже іскрило за 300 метрів від місця аварії. Та й моя дитина лежала на протилежному боці, де рухався Карпецький, у зеленій зоні. Їхали вони назустріч один одному. Якби син упав з велосипеда, таких травм не було б. Питань багато, але відповіді жодної ніхто мені так і не надав.
Кожен раз, коли приходжу на судові засідання, таке враження, наче суд триває наді мною, а не над Карпецьким. Його адвокат каже: «Ну и шо, так случилось». Тобто? Загинула дитина. Як так «ну и шо»!
Після загибелі сина я не хотіла давати розголосу справі. Але бачила, що треба діяти інакше. Говорити. Роми табором приходили на засідання. Погрожували мені, дзвонили, приходили додому. З цього приводу також дзвонила в поліцію.
Звернулася тоді до Святослава: «Допоможи мені. Я зроблю все, щоб винний був покараний. Тільки подай мені знак, що я все правильно роблю». Виходжу з хати на вулицю, і до мене біжить наша кішка Маркіза, яка зникла вісім місяців тому. За кілька днів до аварії син привіз її на дачу. Киця ходила всюди і шукала його. А потім пропала через місяць, як загинув Святослав. Шукали її понад два місяці.
Кличу Маркізу, а вона у відповідь: «Мяу» і біжить до мене. Упізнала. Син її називав Котигорошок. Бо спочатку думали, що то кіт. Виявляється, з’явилася якраз перед першим судовим засіданням. І гуляла саме в тому місці, де Станіслав збирався зі своїми друзями.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО, Марина ЗАБІЯН.
"Час Чернігівський" писав про таке:
- На Чернігівщині легковик вʼїхав у причеп із колодами
- На Чернігівщині перекинувся автобус: що з пасажирами
- 21-річний юнак не дійшов до дому 200 метрів: завершився суд у загадковій справі
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
