Авіакатастрофа в Броварах: родина загиблого бортмеханіка з Ніжина очікує на правду

15 ЧЕРВНЯ 2024, 21:33

15640

Іван Касьянов на роботі

Іван Касьянов на роботі

Ще не дійшла до суду справа про авіакатастрофу в Броварах. 18 січня 2023 року о 8.30 ранку гелікоптер Eurocopter EC225 ніжинського Спеціального авіаційного загону ДСНС упав на територію дитячого садка.

Тоді загинув Денис Монастирський, міністр внутрішніх справ України, Євген Єнін, його перший заступник. І ще п’ятеро високопосадовців МВС. Четверо цивільних жителів Броварів, на яких впав вертоліт. Члени екіпажу: Олександр Василенко — командир гелікоптера, Костянтин Коваленко — другий пілот та Іван Касьянов — бортовий механік, прапорщик служби цивільного захисту. 29 років. Народився і жив у Ніжині.

«Про нас забули»

На школі, де навчався Іван Касьянов, меморіальна табличка з його ім’ям. 56-річна Валентина КАСЬЯНОВА виставляє річні оцінки в табелі. Кінець навчального року. Валентина Іванівна працює учителем мови і літератури в цій школі вже 30 років. Зараз це Ніжинський ліцей № 16.

— У нас є тільки довідка про загибель сина. Немає висновку про смерть. Адже слідство не доведене до кінця, — намагається тамувати біль мати.

Валентина Іванівна живе в Ніжині. Тепер втрьох — вона, чоловік і невістка Діана, дружина Івана.

Валентина Касьянова

Валентина Касьянова

Валентина Касьянова

 

— Минув рік і три місяці, — нас взагалі забули, — зітхає Валентина Іванівна. — Слідство ще ведеться. Мабуть. З нами уже не зв’язуються, нікуди не викликають, нічого не розказують. Нам і виплат ніяких не зробили.

Син був військовослужбовець, контрактник. Служив в авіаційному загоні (Спеціальний авіаційний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій, - авт.). Незадовго до того він підписав другий контракт, ще на три роки. Посада — бортовий механік. І він загинув як військовий, при виконані своїх обов’язків.

Уявіть собі, моя дитина виїхала у звичайне відрядження. Ти його чекаєш... Бабах! — і ось тобі.

Поїхав 16 січня. Ми бачилися з ним в той день о четвертій ранку. Поговорили. Батько його відвіз на вокзал. Розставалися на 10 днів і не сумнівалися, що все буде нормально.

— І тут Вам зателефонували…

— Ніхто не зателефонував. Ми побачили в соцмережі. Було повідомлення, що в Броварах упав вертоліт.

Сумніви ще були… Ми почали дізнаватися, що за вертоліт, звідки. Півдня дзвонили сину. Ніхто вже не відповідав, — все тихіше звучить голос матері. — Мобільник вилетів з вертольоту. Зараз він у слідчого.

Всі, хто був у вертольоті, загинули. А телефони, планшети залишились.

— Вибух у вертольоті був?

— Не знаю. Тіла привезли до Ніжина в закритих трунах. Ваня переночував вдома, а хлопці, ті двоє — в авіазагоні.

Поховали в суботу, і наступного дня ми поїхали в Бровари. Всією сім’єю: Діана, дочка Юля з зятем, батько. Були на тому місці, де все це сталося. Там була велика вигоріла територія. Обгороджена, щоб не заходили. У нас виникла тисяча знаків питання, що відбулося і як.

— Лежали синові речі?

— Багато чого лежало. Але обгороджено, повно поліції. Нікого не пускали, все під слідством. Все, що було потрібно, що вказувало на обставини катастрофи, вони винесли.

Причина смерті — травми в результаті падіння гелікоптера. Несумісні з життям.

— В чому сумніваєтесь?

— В тому, що вертоліт упав сам. Я абсолютно не вірю в цю версію. Таких випадковостей не буває. Йому допомогли впасти. Не знаю, хто і як, але сто відсотків знаю, що правду не скажуть.

— Вам розказували якусь неофіційну версію?

— Хто? В ДСНС так само нічого не знають. Слідство ведеться.

***

У листопаді минулого року речниця ДБР Тетяна САП’ЯН заявила про завершення досудового розслідування, що тривало 10 місяців. До роботи долучалися, окрім наших професіоналів, іноземні експерти, представники французької компанії-розробника гелікоптера.

П’ятеро високопосадовців ДСНС будуть відповідати перед законом у залі суду. Їм загрожує за службову недбалість і порушення правил безпеки польотів до 10 років позбавлення волі, обіцяла речниця ДБР.

Після того, як підозрювані і потерпілі ознайомляться з матеріалами справи, обвинувальний акт спрямують до суду. Матеріали розслідування авіакатастрофи складаються з 163 томів.

«Мам, не хвилюйся, цей вертоліт дуже надійний»

— Я питала: «Вань, а є у вас якісь… парашути хоча б?», — зітхає Валентина Іванівна. — «Вони не потрібні». Син не раз говорив: «Мам, не хвилюйся, цей вертоліт дуже надійний». Єдиний випадок був у Норвегії, у 2016 році, через технічну несправність розбився. А це впав. З якого дива? Упасти просто так він точно не міг, — упевнена мати. — Син був на рідкість пунктуальним. І я впевнена, що у вертольоті все було чітко, згідно з інструкцією. Що за причина падіння — ми нічого досі не знаємо.

Це таке страшне й болюче, що навіть передати не можна. Все, що стосується його загибелі. Я не можу дивитися фото. Це ще табу для мене і моєї сім’ї. Відео ми передивилися, і більше його не чіпаємо. Тому що це дуже-дуже важко. Але треба жити далі.

Це була золота дитина, золотий син. Жив надіями, мріями. Загинув у розквіті сил. Маючи дві вищі освіти. П’ять місяців як одружився. Ваня любив техніку, транспорт: мопеди, мотоцикли, машини. Першу свою машину, «десятку», купив сам. Потім поміняв, було «Шевроле». Мріяв ще одну купити. Він був самостійний.

Витягував людей з халепи

— Він казав, куди полетить, кого повезе?

— Ні. Мабуть, це таємниця, син ніколи не казав про місце свого перебування під час відрядження. Робота завжди була відокремлена від особистого життя. Існувала межа: ми не питаємо, він не розказує. Він і сам по собі був дуже стриманий.

Любив саме отакі серйозні завдання. Мабуть, Господь вибирає людей для того, щоб надавати допомогу іншим, тим, хто її потребує. Якби ви побачили ті фото! — спалахують очі матері. Видно, як вона пишається сином. — Які там ситуації, які випробування були! І що вони витворяли там, вгорі, волосся стає дибки. У мене, як у матері, — додає. — Я — людина, яка взагалі боїться висоти. Вертоліт хтозна-де. І на такій висоті він витягує людину з халепи. Одного, двох… Затягують до вертольота. А сам же він наполовину висить… Для мене це просто шок.

— Іван же був механіком.

— Але брав участь у порятунку. У нього багато спеціальних допусків. Вони літали по всій Україні туди, де сталася біда, стихійне лихо і люди потребували термінової допомоги. Це була його професія.

Йому подобався колектив. Про свою ескадрилью розказував часто. І я знаю частину хлопців з ескадрильї. Вони дружні були.

В кімнаті досі є його запах

Ваня змалку хотів працювати в поліції. Але після армії у Ніжині влаштувався в САЗ (авіазагін) і пішов по цій лінії. Йому самому захотілося.

Перша освіта — Київський державний економіко-технологічний університет транспорту. Вступив на безплатне. Другу вищу освіту отримував в Національному авіаційному університеті. Закінчив у 2021 році.

Коли Ваня влаштувався в ДСНС, спочатку працював водієм. На день народження йому вручили повістку і у 23 роки забрали служити. Це після університету. Служив строкову службу в Києві. Отримав дві вищі освіти, а ми не помітили, як він вивчився.

В Києві жив у сестри. Є донька Юлія, старша на чотири роки за Ваню. Вони дуже дружили між собою. Юля зараз в декретній відпустці. Меншому її сину Марку два з половиною роки. Мирону шість. Ваня дуже любив племінників.

Зараз, коли приходять, — ми коло фото Івана залишаємо часто цукерки, — кажуть: піду в дяді щось візьму.

Все в його кімнаті так, як і було при ньому. Більше року зберігається аромат його парфумів. Це така біла магія. Наче він є щодня. Так як він щоранку йшов на роботу, а запах лишався. Ми живемо далеко від ДСНС. Робота на восьму, виїжджав десь о сьомій. Підвозив Діану, забирав хлопців на роботу, хто просив. А повертався, коли як. Бувало, що дуже допізна, коли були вильоти.

У серпні, за п’ять місяців до нещастя, було їх весілля. Діана з Ніжина теж. Гучно не святкували. Воно було не на часі, але вони захотіли одружитися офіційно. До того жили п’ять років. У нас.

Він дуже романтично робив їй пропозицію. Довго це все придумував. Тоді казав мені: «Мам, є така ідея. Діана про це не знає». Хотів освідчитися на заході України, в старовинному замку. Але по часу у них не склалося. Вона ж теж на роботі. Працює касиром на залізниці. І він робив пропозицію тут, у «Рибальському хуторі». Забрав її з роботи, запропонував посидіти в кафе. Приїхали, а там вже все готове. Свічки, приглушене світло. Знімали на камеру.

Іван Касьянов з дружиною Діаною

Іван Касьянов з дружиною Діаною

Зараз Діані 25 років. Вона продовжує жити з нами. Вона наша дитина, обраниця мого сина. Ми допомагаємо одне одному пережити горе.

З господарства у Касьянових — собака. З’явився в домі після загибелі сина. Бо Ваня дуже хотів пса.

Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА, фото авторки та з сімейного архіву КАСЬЯНОВИХ

"Час Чернігівський" писав про таке: 

Схожі новини

Поховали чотирьох: у Чернігові та Бобровицькій громаді прощались із бійцями

22 ЛИПНЯ 2024, 22:29

Після аварії лікарі не давали їй шансу, що буде ходити: супертато і дві бабусі врятували Аню

22 ЛИПНЯ 2024, 19:39

Вiдео

«Подякувала всім. Ця відзнака всього колективу», - лікарці з Чернігова Президент вручив відзнаку «Заслуженого лікаря України»

22 ЛИПНЯ 2024, 18:11

Фото

Ремонтують покрівлю, міняють вікна: як оговтуються ніжинці після обстрілу росіян

22 ЛИПНЯ 2024, 17:21

Акторку-чернігівку звинуватили у плагіаті та інфоциганстві. Що відомо

22 ЛИПНЯ 2024, 16:22

Фото

Майстри показали, як реставрують деревʼяні будиночки Чернігова

22 ЛИПНЯ 2024, 15:16

Чернігівський ресторатор готував фірмові сендвічі у компанії зірок українського телебачення

22 ЛИПНЯ 2024, 14:11

ТОП-переглядів