66-річна Валентина Павленко із Корюківщини розповіла, що доля підкинула їй неабиякі випробування. На третій день повномасштабної війни, 27 лютого 2022 року, в неї народилася внучка. Татом став її молодший син Ігор. А за кілька місяців звела рахунки з життям невістка Людмила, залишивши безпорадною чотиримісячну донечку Вікторію.
Розпач, страх, скорбота, біль — усе це переплелося у душі бабусі. Вона приймає рішення перебратися з Савинок у Корюківку, до сина, щоби допомагати ростити онучку. Та вже не ті літа, не ті вміння! На допомогу прийшла дружина старшого сина Олександра Алла, дуже добра й турботлива жінка.
Вона на кілька тижнів забрала немовля до себе, а бабуся щодня приходила й вчилася вправлятися з манюнею. Бо для жінки в літах навіть користуватися памперсами було складно, не говорячи вже про все інше. Безмежно дякує своїм сватам із Полісся, котрі допомагають усім, чим можуть.
Нині вони з сином і маленькою Вікторією мешкають у квартирі, що винаймають у місті. Ігор працює, заробляє на прожиття, а бабуся Валентина порається по господарству, водить онучку в дитсадок «Веселка», де колись і сама працювала вихователькою. Ще трудяться там її колишні колежанки, приємно бачитися з ними та спілкуватися.
Показує нам фото своєї онучки, якій 27 лютого виповниться три рочки. Гарна дівчинка росте, радує всіх своїм щебетом і щирими посмішками. Вона ще не знає, що таке війна. Дитяча фея береже її ніжну свідомість від жахіть, які навколо. І бабуся мріє, аби ніколи не дізналася.
Пані Валентина кожного дня молить Бога за Україну, довгоочікувану її перемогу над ворогом - російськими окупантами. Вірить: наша країна обов’язково відродиться й відбудується. А мирне життя, що неодмінно прийде на нашу багатостраждальну землю, зітре з пам’яті хоча б найменшеньких українців жахливі картини несправедливої й жорстокої війни. Війни, якої ніколи не повинно було бути. Ні-ко-ли!
Джерело: "Сусіди.Сіty", авторка Ірина Гайова
"Час Чернігівський" писав про таке:
