Хлопець захищав Україну у складі знаменитої бригади «Азов».
Про те, що на сході поліг їхній випускник - повідомили на сторінці Пенітенціарної академії. Під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув випускник Пенітенціарної академії України 2023 року — Леонід Леонідович Кнут.
Леонід навчався за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».
«Його пам’ятають як щирого, позитивного, веселого й водночас дуже відповідального та працелюбного хлопця. Він умів підтримати, не боявся труднощів і завжди доводив розпочате до кінця», - згадують у виші.
Після навчання Леонід Кнут працював у ДУ «Менська виправна колонія №91» на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи.
У 2024 році він добровільно став на захист України, приєднавшись до батальйону спецпризначення 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. У червні 2025 року підписав контракт і продовжив службу в одному з підрозділів спеціального призначення.
10 грудня 2025 року на Донеччині життя Леоніда обірвалося. Йому було лише 24 роки. До лютого він вважався зниклим безвісти. 25 лютого відбулося прощання та поховання у Макошиному Менської громади, де військовий проживав разом з братом та іншою родичкою, ймовірно матірʼю, як йдеться у його декларації. В обох сторінки у соцмережах закриті.
Світлана Попок, староста Макошиного:
-…наше селище попрощалось з воїном-захисником, з Героєм та Патріотом, Леонідом Леонідовичем Кнутом, якому було лише 24. Він назавжди залишиться для нас таким молодим, усміхненим, життєрадісним. Він віддав найцінніше — своє життя — за те, щоб ми жили під мирним небом. Його ім’я назавжди буде вписане в історію нашого селища, нашої громади та нашої держави. Його подвиг — безсмертний.
Схилимо голови в глибокій скорботі. Вічна пам’ять Герою. А батькам висловлюю щирі співчуття. Ви виховали справжнього чоловіка, мужнього воїна, гідного сина України. Ваш біль — це біль нашого селища, усієї громади. Ми схиляємо голови перед вами. Дякуємо за сина. Дякуємо за його подвиг.
"Час Чернігівський" писав про таке:
