Під час обміну військовополоненими між Україною та Росією, який відбувся 5 лютого 2026 року, повернувся уродженець села Залізний Міст Семенівської громади Іван Роман.
— Ура-а-а-а-а-а! Мій Ваня вдома, — кричить батько, стискає кулаки та падає на коліна. — Слава тобі, Господи. Дякую, святий Миколаю. Ісус Христос. Усім дякую, хто молився за мого сина. Усім небесним силам вдячний.
5 лютого о 13.37 на телефон батька - Івана Романа - прийшло довгоочікуване повідомлення від Координаційного штабу. Його син, 37-річний Іван Роман-молодший, повернувся після трьох років і трьох місяців полону.
— Три роки і три місяці було б завтра. Не буде, — казав тоді батько.
Іван Роман
Через 4 місяці після повернення сюжет про військового 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Івана Романа зняли журналісти телеканалу "Дім".
«Квартиру ми купили одразу, як вирішили, що треба втікати із Залізного Моста. Це Семенівська громада. Там після деокупації наше село почали сильно обстрілювати. Тож було ухвалено рішення виїжджати звідти, щоб залишитися живими. На той час ми вже отримували кошти нашого сина. Я їх відкладав для нього, міняв на долари. І було прийнято рішення купити йому квартиру. До його повернення ми мали жити тут, адже фактично більше не мали власного житла», — говорить батько.
Іван Роман-старший із сином
Разом із дружиною вони почали робити ремонт, адже квартира була в занедбаному стані. Батьки замінили електропроводку, каналізацію та водопровід. Повністю відремонтували квартиру.
«Про те, що батьки купили мені квартиру, я дізнався десь на третій-четвертий день після звільнення з полону», — зізнався Іван-молодший.
Чоловік розповідає, що до служби займався будівництвом: мав кілька бригад і працював прорабом. У нього була дружина і син, але коли Іван пішов служити, вони з дружиною розлучилися, а вона вдруге вийшла заміж. Син зараз живе з нею в Могилеві-Подільському. Нещодавно він приїжджав до батька і два тижні провів у Чернігові.
«На літо він приїде на всі канікули, а після 9 класу вступатиме до навчального закладу в Чернігові й житиме зі мною», — розповів Іван.
Іван Роман
У чоловіка з’явилася обраниця. З Катериною вони знайомі вже сім років.
Жінка розповідає, що дізналася про те, що Іван пішов служити й потрапив у полон. Відтоді вона шукала його у списках звільнених. Була присутня на обміні, коли Івана звільнили, але підійти до нього не наважилася.
Пізніше чоловік сам запросив Катерину на каву. Згодом пара почала жити разом. Іван уже зробив їй пропозицію. Це сталося 4 травня. Катерина говорить, що того дня він, як завжди, поїхав на роботу, але повернувся вже з обручкою.
Пара разом виховує доньку Катерини — Єву.
Іван Роман із коханою Катериною і її донькою Євою
«Після полону намагаюся адаптуватися до нормального життя. Почав працювати, і робота мені допомагає. Я й далі займаюся будівництвом, але тепер офіційно відкрив ФОП. Зараз основний напрямок моєї діяльності — покрівельні роботи. У майбутньому плануємо придбати штукатурну станцію. Будемо займатися штукатурними роботами, а далі, як Бог дасть, намагатимемося розширювати справу. Але зараз дуже важко знайти працівників», — зізнався Іван.
Іван Роман
Також чоловік встиг здійснити мрію свого батька — купив йому автомобіль.
«Ось цей автомобіль — Hyundai Tucson із дизельним двигуном. Син здійснив мою мрію і купив мені таку машину. Я йому дуже вдячний, обіймаю його і вже тисячу разів дякував», — розповів Іван Роман-старший.
Іван Роман-старший
"Час Чернігівський" писав про таке:
