На тлі російського наступу на Харківщині окупанти посилили обстріли по всьому прикордонню, у тому числі й на Чернігівщині. Особливо тяжко мешканцям тих населених пунктів, від яких до кордону з росією лічені кілометри. Таким є і Грем’яч Новгород-Сіверського району, який рашисти нещадно обстрілювали минулого тижня. На жаль, внаслідок одного з прильотів загинув місцевий житель — 61-річний Віктор Малоїд.
Односельці розказують, що він уже був на пенсії. До того працював слюсарем на газовому підприємстві. Із дружиною розійшовся. Вона мешкає окремо. Діти теж. Віктор жив разом зі старшим братом і матір’ю. Доглядав за ними, оскільки обоє мають інвалідність (брат слабий на зір, а мати не ходить).
— Кажуть, у момент обстрілу Віктор звідкілясь повертався додому, — розповідає староста Грем’яча Андрій Ірха. — Уже майже дійшов, аж тут прилетів ворожий снаряд (імовірно мінометний) в один із сусідніх дворів (господарі звідти виїхали). Вибуховою хвилею зім’яло ворота і посікло їх осколками. Кілька з них попали у Вітю (в тулуб) — він якраз проходив повз той двір. Від отриманих травм він загинув на місці.
Що таке опинитися під обстрілом, староста знає не з чуток. У грудні минулого року рашисти дроном знищили його службовий автомобіль, коли він разом зі знайомими поїхав на околицю села, щоб обстежити пошкодження електромереж. Чоловіків врятувало лиш те, що під час удару їх не було в машині. Електропостачання тоді вдалося відновити.
Та за останніх пів року окупанти ще не раз цілили по мережах. Схоже, що вони цілеспрямовано намагаються відрізати Грем’яч від благ цивілізації. Так, 13 травня вгатили FPV-дроном по газорозподільчому пункту, залишивши село без газу. Того ж дня окупанти атакували будівлю місцевої пожежної частини (вже втретє (!) від почату війни). Цього разу — безпілотником. Він влучив у стіну біля вхідних дверей. На щастя, вона встояла. Але від вибухової хвилі розлетівся навіс із черепиці над дверима і вилетіло вікно.
Рашисти обстрілюють Грем’яч, від якого до російського кордону якихось два кілометри, мало не щодня. Тож все більше й більше людей хоча й неохоче, та евакуюються. Один із тих, хто виїхав, — 62-річний Володимир Манжула, який довгий час працював лісничим у Грем’яцькому лісництві:
— Я зараз у Чернігові. Перебрався сюди в березні цього року після того, як звільнився з роботи. Нині на пенсії. Залишатися в селі було небезпечно. Та й ніде. Мою квартиру рашисти розбили ще в листопаді 2023-го — прямим влучанням танкового снаряда. Всередині все розкурочило. Уявіть собі: у стіні утворилася дірка метрів зо два! Дякувати Богові, мене в той момент дома не було. Опісля я ще кілька місяців мешкав у Новгороді-Сіверському, а тепер ось в обласному центрі. Хотів днями навідатись у Грем’яч, та добре, що не поїхав. Того дня знову були сильні обстріли. Тоді ж загинув Вітя Малоїд... Із земляками я намагаюся підтримувати зв’язок. Вони кажуть, що жити в селі стає нестерпно. Воно й не дивно, бо рашисти руйнують усе що можна. По суті, нормального життя там уже немає. Доводиться виживати. Хто може — виїжджає. У селі вже й трьох сотень людей немає (до війни було близько 900. — Авт.)
Джерело: ГАРТ, автор Олексій ПРИЩЕПА, с. Грем’яч Новгород- Сіверського району. Фото ГУНП в Чернігівській області
"Час Чернігівський" писав про обстріли прикордоння: "Ми весь час перебуваємо в процесі руйнування": як живе громада на кордоні з рф
