У цьому випуску говоримо із Михайлом Жироховим про цілі та проміжні результати наступу ЗСУ на Курщині, українську зброю-сюрприз, загрозу втрати Покровська та скупчення білорусів на кордоні.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Продовжуємо говорити про ситуацію на фронтах російсько-української війни із військовим істориком Михайлом Жироховим. Збройні сили України несподівано для всіх почали наступ у Курській області Росії. Що можете з цього приводу сказати, що це за наступ, які цілі і як просувається?
- Цілі цієї операції ми не знаємо. Цілі, про які говорить наше політичне керівництво, вони, очевидно, не зовсім співпадають з військовими цілями. Наприклад, заявлено, що це була превентивна операція. Але якщо б це була превентивна операція, то ми побачили б не тільки там розгублених строковиків і «Ахмат», який тікав до Курська в перший день. Ми побачили б геть інші сили, штурмовиків, які планували зайти в Сумську область. Зараз ми можемо говорити тільки про якісь проміжні результати. Загальні цілі, напевно, знають декілька людей в усій країні. Всього.
Також це був дуже непоганий варіант змінити сам настрій війни. Тому що до початку «Курської операції» українські війська тільки відступали на Донеччині. Але це перехоплення, намагання перехопити ініціативу, воно спрацювало в короткому часі. Ситуація в подальшому не зрозуміла. Тому що очевидно, що потрібна буде логістика. А росіяни розуміють, як у нас логістика працює, вони будуть наносити удари.
Друге питання - із цивільним населенням. Його потрібно буде забезпечити хоча б мінімальними послугами: вода, їжа. Для цього потрібно буде співпрацювати з місцевою владою або з місцевими якимось представниками. Як це буде реалізовано, поки що не зрозуміло. Очевидно зараз ця операція переходить в рамки позиційної війни. Тобто наші військові укріплюються і десь буде ще одна ділянка фронту, як зараз називають: північно-східний відрізок фронту.
- На урочистостях з нагоди Дня Незалежності президент України Володимир Зеленський говорив про нову українську зброю – це ракета-дрон «Паляниця». Що це за зброя, що про нею відомо?
- На сьогодні існує тільки одне відео, «United-24», які засвітили цю зброю. Можна сказати, що це щось безпілотне, ракетне, яке має ракетний двигун турбореактивний, запускається з наземної пускової установки, має дальність ураження більше ніж 600 км. Дуже хотілося б знати, яка міцність бойової частини, скільки він може донести ці 600 кілометрів. Але я думаю, що цей сюрприз буде не тільки для нас, але й для росіян. Адже поки що на використання західної зброї немає дозволу. Він має політичне значення і рано чи пізно буде наданий. Але може через пів року, а потрібен він зараз.
Михайло Жирохов та Арсен Чепурний
- На кордоні накопичуються білоруські війська. Говорять про те, що ледь не третина білоруської армії зібралася, плюс якісь залишки від «Вагнеру». Що це таке? Гра м'язами чи варто таки очікувати якоїсь ескалації або наступу?
- По-перше, наші чернігівські прикордонники, вони такого зосередження військ не бачать. Все, що ми маємо зараз, це повідомлення моніторингових телеграм-каналів типу «Білоруський гаюн», які відзначають, що ешелони військові йдуть на Гомель, на прикордоння. Але розгортання бойових порядків немає. Оцінка, яка є: 1100 -1500 військовослужбовців саме білоруської армії розгорнуті в Гомельській області. Єдине, що викликає дисонанс, це те, що вони підтягують «Іскандери» і комплекси С-300.
Ми пам'ятаємо, що такими комплексами можливо нанесені ударів і по наземним цілям, як це було на Харківщині. Моя особиста думка, що це не більше ніж гра м'язами і намагання показати, як для путіна, так і для власного народу, що «бацька є захисником вітчизни». І це очевидно, тому що на початку 2025 року у Білорусі вибори, і вони будуть геть в іншій ситуацію, ніж у 2020 році. Наприклад, Лукашенко не так давно заявив, що «можете представляти Білорусь без мене». Тобто він розуміє, що довго знаходитись на двох стільцях і намагатись сподобатись хоч якісь мірі заходу. Він розуміє, що його армія не дієздатна, адже в них немає бойового досвіду. Плюс більшість стратегічних об'єктів Білорусі знаходиться в зоні досяжності, як мінімум «хаймарсів»: Мозирський НПЗ, ще декілька підприємств військово-промислового комплексу в Гомелі. А це для наших військових зараз дуже-дуже близько, навіть тими силами та засобами, які у нас є.
І це остання заява від МЗС говорить, що Україна почала розмовляти вже мовою ультиматумів. І ми вперше офіційне сказали те, що неофіційно білорусам говоримо із 2022 року. Оце попередження спрацювало у 2022 році, і я думаю, що спрацює у 2024 році.
- Зараз росіяни дуже активно наступають на Покоровськ. Чому? В чому значення з цього міста?
- Географія. Покровськ – останній великий населений пункт до Дніпропетровської області. Наступний – Павлоград. І фактично на Покровську, як центру логістики, тримається вся оборона на цьому відрізку. Росіяни це розуміють, і вони тиснуть. Всі думали, що вони почуть перекидати з Покровського напрямку на Курський війська, але вони вирішили по-іншому. На Курський збирають строковиків, а нові резерви, вони кидають на Покровськ.
Тобто Покровськ дуже для них важливий. І їм важливо це зробити найближчими тижнями. Тому що далі осінь, починаються дощі, які дуже ускладнюють все на Донбасі. Це навіть не Чернігівщина, адже там логістика і польові дороги. Використовувати їх дуже і дуже важко для колісної техніки. Тому є десь в місяць, десь три тижні у них. Тому це намагання використати максимально цей час.
- Загальна ситуація на фронті, про Покровськ поговорили, крім цього, що відбувається?
- Загальна ситуація, на жаль, дуже важка. Росіяни, крім Покровська, намагаються наступати на Курахівському напрямку. Там, на жаль, є теж втрати населених пунктів і позицій. Вони намагаються наступати біля Вугледару. Є поки що не офіційне, я думаю, скоро воно буде підтверджено офіційне, що вони вже перерізали фізично трасу «Вугледар -Констянтинівка». Наступають навіть на Запоріжжі. На Роботино вони змогли поліпшити свої тактичні позиції.
Якщо найближчими тижнями не буде кардинальних зусиль зі боку Генштабу (а я, наприклад, очікую на контрудар саме на цих напрямках), то ситуація може бути критичною аж до того, що фронт може посипати. Це звісно гіпотетично, ніяких маркерів для цього поки що немає. Але тиск останніх днів, останніх тижнів, він дає дуже невеликий зазор для реагування нашим командуванням.
* * *
Дивіться попередні версії програми "Воєнний Час":
