Зооволонтерку Вікторію Сапон добре знають у рідному Чернігові – за її щире, велике і людяне серце. Жінка понад чотири десятки років рятує тварин!
«Знаєте, є такий вислів – «У світі бракує на всіх доброти, тому є безпритульні собаки й коти…», – каже пані Вікторія. – Так от, я роблю все, що в моїх силах, аби доброти у світі побільшало, а безпритульних тварин стало менше!»
Пані Вікторія – унікальна зооволонтерка! Турбота про безпритульних тварин для неї – без перебільшення, справа життя!
Вікторія Сапон
«Нині кажуть зооволонтер, а колись – «котяча і собача мама», – сміється жінка. – Я ж цим уже аж 41 рік займаюся. За фахом педагог, працювала у 24 школі в Чернігові, то дуже діти часто приносили до класу котиків і песиків із вулиці… Пограються, поглядять-приголублять, а тоді коли уроки закінчувалися, діти йшли додому, а я з котиками-песиками залишалася. І куди було їх дівати – ну не викидати ж знов на вулицю! Так я брала їх усіх додому і щоразу моїх підопічних «хвостиків» більшало і більшало. Потім малеча з усіх сусідніх дворів безхатьків до мене приносила – у того лапка травмована, іншого собаки покусали: «Тьотя Віка, ну візьміть котика, він на вулиці помре…» І що робити? Мушу, мушу брати! Бо дітям треба показувати любов. Так у мене і стало аж майже чотири десятки підопічних пухнастиків…
Нині у жінки вдома 24 котиків і 3 собак – і це у звичайній міській квартирі на п’ятому поверсі!
«Цифра щодня змінюється, – каже жінка, – адже комусь із чотирилапих вдається знайти нових господарів, ще когось, навпаки, горе-господарі викидають на вулицю, і треба рятувати бідолашку… Я веду облік прилаштованих тварин – ще з 1983 року записую у зошит тих, для кого пощастило знайти нових господарів. Таких зошитів у мене – цілі стоси… Підрахувала, що прилаштувала уже понад три тисячі безпритульних тварин!
Розказує це не тому, що от, мовляв, яка вона молодець. Це не похвальба – це її біль… Адже це не просто три тисячі тварин, які Вікторія врятувала – це три тисячі тварин, які хтось покинув напризволяще.
Зараз у мене двоє котиків – передали наші військові, які їх врятували, нині я їх лікую- виходжую… Нещодавно була у мене собачка Мася – теж від військових, я її уже простерилізувала і знайшла їй новий люблячий дім – живе по сусідству у моєї знайомої… Наші хлопці рятують тварин там, на фронті – попри все, знаходять на це час та сили, тож ми тут, у тилу, маємо допомагати чим можемо – і їм, і тим, кого вони рятують…»
Історій про долі її підопічних стільки, що з них уже впору писати книгу або знімати фільми.
«Мене часто запитують: «А як вони у тебе всі – три десятки котів і півдесятка собак – у квартирі уживаються?» Кажу – а так! У мене всі вживаються, ніхто нікого не ображає. А як по- іншому? Ми всі – єдина країна-рідна Україна! І тварини у нас теж дружні!
Джерело: Goodacity
"Час Чернігівський" писав про таке:
