2 липня в Тростянці Парафіївської територіальної громади, що на Ічнянщині, ховали трирічного Даміра Фарзулаєва. 1 липня близько десятої вечора його збила машина, білий «Опель». Від удару хлопчик відлетів метрів на 10.
Дамір грався біля двору під наглядом старшого брата 14-річного Максима.
— Я мати-одиначка, сама виховую дітей, — каже Дарина ФАРКОВЕЦЬ, мати Даміра. — У мене їх семеро. Було. Старшій доньці 18 років, вчиться за кордоном. Максим найстарший серед синів. Увечері якраз увімкнули світло. І я побігла набрати водички, щоб викупати дітей. Ми вже й повечеряли. У хаті спекотно, душно. На вулиці вони гуляли до останнього. І я з ними. Нікуди не ходжу, увесь час з дітьми вдома. До мене приїжджають комісії, соціальні служби. На обліку ніколи не стояла. Нарікань на погане виховання не було.
Про той вечір: літо, спека, усі ж, ясна справа, грязні. Алінку, їй рік і чотири місяці, обмила в тазику у дворі. Невеличкий, на 50 літрів. Набираю його зранку, щоб вода грілася на сонці. Вдень малі бовтаються. Донька була в піску і вода в тазику після неї стала брудна. Я забігла в хату набрати холодної води, щоб потім у каструлях на газу нагріти. Купаємося всі кожного дня. У мене в будинку є всі умови, але вода без світла не біжить. Секунда справи. Доки я займалася тією водою, уже хотіла йти гукати, щоб старший Максим заходив з малим у хату.
Дамір з мамою Дариною Фарковець
А вони вийшли на вулицю. Від двору до дороги відстань чимала. Біля двору зібралися діти. Максим нікуди далеко і не ходить, завжди сидить з друзями біля двору. Не п’ють, не курять, нормальні хлопці. До них під’їхав на мотоциклі знайомий Максима. І, мабуть, вони до нього підійшли, близько до дороги. Малий до них прибіг. Бо дуже йому подобалися машини, мотоцикли. З ними грався, знав, як та чи інша техніка називається. І з хлопцями старшими було цікаво.
Яка швидкість була, не знаю. Але, думаю, нормальна, якщо дитина відлетіла на 10 метрів. Як я розумію, Дамір був на іншому боці дороги, коли побачив машину. Почав тікати. З одного боку кущі, а з іншого дім. Куди дитина буде бігти? Додому, де безпечніше. Це тільки мої здогадки. Син не міг сам кинутися під машину. Ходив у садок. Розумів, що таке машина. Ідемо з садочка, бачить, їде машина, тікав з дороги в бік хат.
Дамір упав на дорогу, а він поїхав далі. Зупинився біля колгоспного саду. Максим уже підбіг і поніс дитину в хату. А він підійшов до хлопців і запитав, чи все нормально з дитиною. Це так хлопці казали. А потім сів і поїхав.
Даміра поклали на диван у хаті. Хтось викликав медичку. Я дзвонила в «швидку». Там мені сказали, що медики вже їдуть, щоб дитину поклали і не чіпали. Бо невідомо, яка в неї травма. Син лежав на дивані, не дихав. Але серце ще билося хвилин 10 чи 15. Очі були відкриті. Я розуміла, що він помирає. Коли приїхали медики, серце перестало битися, губи посиніли. Лікарі сказали, що травми були несумісні з життям. Зі слів судово-медичного експерта зрозуміла, що всередині органи потовчені.
Ніч син був удома, так і лежав на дивані. Медики сказали чекати судово-медичного експерта. Він приїхав тільки вранці. Подивився. А потім каже: «Можете везти тіло в морг». А як? Я ніколи з цим не стикалася.
Сказали: «Винаймайте катафалк з Прилук». Це 50 кілометрів в один бік. А ще ж відвезти і привезти ховати. 200 кілометрів. Або самі шукайте, чим везти. Допоміг знайомий. Дітей відвіз до матері. Сина поклали на заднє сидіння машини, повезли в морг. Чекали, доки проведуть розтин. Тією ж машиною привезли і ховати. Труна невелика, влізла в автівку.
У нас усі знають, хто як їздить. Кажуть, що був тверезий. Цих людей взагалі не знаю і судити їх не можу.
— Де батько Даміра?
— Була двічі заміжня. Дітки не від одного батька. З батьком Даміра не були розписані. У відносинах протримались три роки. Він визнав дитину. Малому рік був, як припинили спілкування. У нього не виникло бажання спілкуватися з сином. Навіть телефону його немає.
Максим сильно переживає. Втихаря плаче, щоб я не бачила. У хаті постійно лежить. Намагаюся його не корити і пояснюю, щоб не картав себе. Як гукають хлопці, прошу, щоб і він удома не сидів, не закривався. А в інтернеті вже почали писати, що хлопець ходить, як нічого й не було. Виходить, хтось давить дитину і його треба захищати, а хто ні в чому не винен, треба захейтити (зацькувати)? Щоб закрився, щоб ще взяв мотузку і повісився? Мало їм одного сина? Водія шкода, поламане життя в молодого хлопця. А в нас, виходить, не поламане?
Винуватця звати Максим. Живе, як я зрозуміла, в Охіньках. Це десь 30 кілометрів від Тростянця. В очі ніколи не бачила. Кажуть, у наше село їздив гуляти. Того вечора він їхав у центр села, де збирається молодь. Вони ще за нього і заступаються, в інтернеті коментують, що гуляла дитина при дорозі, як бур’ян росла. А я їх не пускала навіть малювали на асфальті. Куплю крейди, кажу, щоб на паркані малювали. У нас він шиферний. Пообмальовують і мій, і сусідчин. Велосипед боялась купувати. Ролики є, на дорогу не пускала, на чердак закинула. У нас під двором багато дітвори раніше збиралося, чоловік 20. З усього кутка кучкувалися між собою. І ми так гуляли.
Через день чи два після похорону до мене приїздили його мати і брат, якщо я правильно зрозуміла. Що хотіли, не знаю. «Питайте, — кажу, — слідчих, чого до мене приїхали?» «Ми просто хотіли поспівчувати». А де вони були, коли я дитину везла в морг? Коли ховала? Чи запитали, є в тієї матері гроші, щоб так раптово… Бог їм суддя.
— Водій не з нашої громади, з-під Прилук, — каже Олександр СУПРУН, староста Тростянця. — Асфальт новенький. Дорога пряма, поворотів крутих немає. Є знак про початок населеного пункту. Центральна вулиця. І там завжди діти гуляють під двором. Тоді були підлітки, 14-15-річні.
Мати піднімає діток сама. У нас вона рахується як багатодітна і малозабезпечена. Чимало таких родин. Та я її завжди ставлю в приклад іншим. Корову тримала. П’ять чи шість кіз. Гуси, кури. Діти не голодні, не голі-босі. І мати біля них, як квочка.
Коли це все сталося, мені подзвонив поліцейський. Якраз було відключення електроенергії і мобільний зв’язок у цей час поганий. Побачив на телефоні смску від дільничного громади. Ноги в руки і поїхав туди.
* * *
— Поліцейські впродовж кількох годин встановили особу причетного до ДТП та його місцезнаходження. Ним виявився 21-річний мешканець одного з сіл Прилуцького району, — повідомили в поліції.
Водій переховувався в підвалі покинутого будинку. Там його в результаті оперативно-розшукових заходів і виявили співробітники кримінальної поліції та відділу реагування патрульної поліції Прилуцького райвідділу.
Легковик з характерними для ДТП пошкодженнями поліцейські також відшукали. Його зловмисник відігнав у лісосмугу за селом. Автомобіль вилучено.
Відомості про подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого).
Джерело: Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото надане Дариною ФАРКОВЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Покатався лише тиждень: Олег Дуля врізався у паркан на скутері й помер
- «Обирав, чи протаранити машину з людьми, чи дерево». У Ніжині «Газон» врізався в газову трубу
- ДТП на Красній площі у Чернігові: водій Hyundai врізався в автобус
* * *
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
