Григорій Маханьков на позивний «афганець», який боронив Чернігів у складі 21 стрілецького батальйону, нині керує центром ветеранського розвитку, а також як фахівець із супроводу ветеранів опікується понад сотнею побратимів. Серед них багато захисників, які мають важкі поранення. Запрошує і допомагає їм в реабілітації. Активний відпочинок, заняття у спортзалі дозволили багатьом повернути впевненість в собі, відновити сили. Костянтин втратив на війні ногу. Попри це він вже вправно грає у настільний теніс, готується до всеукраїнських і міжнародних турнірів і мріє про новий спортивний протез, який дозволить більше і довше рухатися.
КОСТЯНТИН КОСАБРЮХОВ, ветеран війни:
Подав на спортивний протез, як з'явиться - буде ще краще. Практично через день займаюся, навантаження на ногу даю. Рухаюся по дому, багато роблю і в протезі можна в теніс грати, бігати і все інше. Можу три години зі столу не сходити.
ЮРІЙ БРОНСЬКИЙ, військовослужбовець на реабілітації:
Я багато вже військовий, 38 років, але починалося з лейтенанта, коли проходив службу в афгані. Знайшов кращий спосіб: якщо хочеш зняти емоційне навантаження - ідеш в спортзал. Тут колектив, побратими - це спілування, ми всі на одній хвилі.
ТАРАС ЛУК’ЯНЕЦЬ,ветеран війни:
В Куликівці були тенісисти, але нажаль вони загинули. Тому їжджу сюди, на хімік, до Литвиненка Сергія. 2-3 рази на тиждень приїжджаю. Такі люди, як Григорій Іванович, нас знаходять, запрошують і ми йдемо у спорт, якщо ні, то йдуть на стакан. Тут краще, пузцо трохи заважає, але приємне спілкування.
ГРИГОРІЙ МАХАНЬКОВ, ветеран війни, керівник центру ветеранського розвитку:
Щоб хлопці, дивлячись на інших побратимів, задумалися і подумали чого сидіти вдома за незрозумілою справою, радий бачити всіх. Не розділяємо ветеранів. Вони всі наші.
У центрі ветеранського розвитку кажуть, що кожен ветеран знайде собі улюблене заняття. Нещодавно змогли придбати біл’ярдний стіл, за яким ветерани теж можуть зняти навантаження. Купили луки для стрільби, надихнувшись успіхами ветеранки Наталії Луцко, яка попри втрату руки менш за рік вже опанувала стрільбу з лука, виграє нагороди і сподівається на місце в паралімпійській збірній.
НАТАЛІЯ ЛУЦКО, ветеранка війни:
Мої побратими запросили, щоб я відвідала ігри ветеранів, щоб я там була присутня. Побачила, що стріляють з лука, мене зацікавло. Навіть з моїми вадами є можливітсь займатися «хлястиком», займаюся з листопада стрільбою з лука.
У ветеранів вже діє свій клуб, залишилося його зареєструвати.
ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЕНКО, ветеран війни:
Я сподіваюся цей клуб буде зареєстрований. Там буде більярд, стрільба з луку, теніс, вже є футбол, футзал, ще зробимо команду гирьовиків.
Чернігівські ветерани успішно представляють Чернігівщину. Хочуть аби якомога більше побратимів змогли долучитися до їх клубу, шукають фінанси для поїздок і заохочення за призові місця.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
