У селі Припутні на Ічнянщині обгородили кладовище парканом. На це зібрали 130 тисяч гривень
Сергій БОНДАРЕНКО, який років п’ять живе в селі, доглядаючи батька Миколу Бондаренка, колишнього директора школи, відкрив на себе картковий рахунок.
— Не боялися відповідальності? — запитую.
— Ні, — відповідає Сергій Миколайович. — Адже прихід-розхід — хто, коли, скільки перерахував — чітко зафіксований.
На картку надсилали переважно ті, хто в селі не живе, але тут близькі родичі. Були зарахування по 100 гривень, по 200, по тисячі.
Більшу половину потрібної суми зібрали все-таки не через банк, а вручну. Тамара Манойло, Надія Ющенко, Валентина Ганжа пішли селом, звертаючись до людей.
— Здали майже всі жителі, відсотків 98, — підрахував Анатолій СЕНЬКО, припутнівський староста. — Суми давали різні, залежно від статків. Кидали й п’ять тисяч, і тисячу, і дві. Якщо чесно, я навіть шокований, що люди так відгукнулися.
— Скільки живе в Припутнях?
— Ділили хліб в окупацію на 354 чоловіки. Припутні були окуповані місяць. Бетонний паркан найдоступніший за ціною, — повертається Анатолій Миколайович до теми. — Замовили 200 метрів. Ворота і хвіртку люди самі зробили — зварили й пофарбували. Це однією лінією вздовж асфальту. Гроші — 130 тисяч — витратили ще не всі. Адже треба обгороджувати не тільки, так би мовити, лице кладовища, а й боки. Допомагає нам Михайло Бондар, керівник компанії «Агро-Трейдер», яка орендує наші землі. Дали щебінь, цемент. Кладовище в селі одне, ховають на ньому вже років 100.
Авторка: Тамара КРАВЧЕНКО", "Вісник Ч"
