Учився на батюшку — став старостою

17 СЕРПНЯ 2023, 12:48

1101

Учився на батюшку — став старостою

Староста Ігор Подоляко (зліва) на вулиці в Лісконогах

Ігор ПОДОЛЯКО — староста сіл Смяч, Лісконоги, Рогівка на Новгород-Сіверщині. Учився на священника, а став підприємцем, спортсменом, згодом старостою в північному прикордонні. І сімейне життя непросте — розлучений, є доросла донька. Варвара Подоляко — чотирикратна чемпіонка України з кікбоксингу.

«Коли помер менший брат, я прийшов у церкву, там і лишився».

Після семінарії вчився в духовній академії

Не кожен староста вчився на батюшку, — звертаюся до Ігоря  Подоляка.

— Коли помер менший брат (мені було 11 років, зараз 44), я прийшов у церкву — горе привело, — там і лишився, — згадує Ігор Подоляко. — Були перспективи вступати в інші навчальні заклади. З репетитором займався. Але захотів навчатися саме в духовному училищі. У батьків запитав: «Ви не проти?» «Ні», — сказали.

Я закінчив Київську духовну семінарію і вступив в академію. Усе це на території Києво-Печерської Лаври.

Багато співати довелося?

— Обов’язково співати, коли вступаєш у духовне училище псаломщиків-регентів. Якщо збираєшся стати священником, дияконом, звичайно, голос теж треба. Я займався свого часу в учителя по вокалу. Співаю й зараз — і світські пісні, і духовні. «Херувимська» подобається. «Іже Херувимів, іже  Херувимів, тайнообразующе, тайнообразующе...».

Закінчив дуже добре духовне училище (семінарію). Перевели  відразу в академію. Учився два роки. Не закінчив.

«Коли б я закінчив академію, мене б могли відправити в сільський приход. Я не хотів».

Почав займатися бізнесом, заснував бюро поховань

Духовна сфера допомагала чи заважала в світському житті?

— Не заважала. Хіба може віра в Бога, релігія виховати погані почуття? Тільки доброту. Милосердя.

Буває й навпаки.

— Усе по нашій вірі. Зрозуміло, що доводиться боротися. Із собою в якихось моментах. Ми ж усі люди, хоч хто й у семінарії вчився. Злимося. Лаємося. Кричимо. Себе потрібно виховувати. У першу чергу працювати над собою, — повторює. — Незалежно від освіти, роботи, віку. Молитви в цьому допомагають. Найближчий мені Псалом 50:

«Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй, і по множеству щедрот Твоїх очисти беззаконня моє....Відверни лице Твоє від гріхів моїх і всі беззаконня мої очисти. Серце чисте утвори в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму».

Чому не закінчили академію? Займали б хорошу посаду в церковній сфері. Священники не бідні. Але це, якщо не бідний приход.

— От ви й відповіли на своє запитання. Коли б я закінчив академію, мене б могли відправити в сільський приход. Бідний. Я не хотів. Та й за життєвим досвідом для священника я молодий був.

Почав займатися бізнесом. У мене було підприємство по похованню. Років 15 точно займався. Послуги, як усюди в похоронному бюро. Домовини, хрести, вінки, пам’ятники. Непроста робота. Але в будь-якій складнощі є.

«Я стільки років  працював серед поховань, що зараз переключився на дітей».

Став тренером з кікбоксингу, створив спортивний клуб «Горислав»

Приємніше, певно, працювати в сфері, де люди народжуються, а не помирають.

— Я стільки років  працював серед поховань, що зараз переключився на життя, на дітей. Я тренер з кікбоксингу. У мене свій спортивний клуб «Горислав» у Новгороді-Сіверському. Тренуються дівчата і хлопці, починаючи з семи років і до 16.

Я з дитинства займався в спортивному клубі «Витязь» у Новгороді-Сіверському.  Дзюдо, потім кікбоксинг (види боротьби). Навички збереглися. Практикувався, їздив на семінари.

Згодом вступив до університету — чернігівського імені Шевченка. Фізкультурний факультет. Став дипломованим тренером. Зараз навчаюся в магістратурі в глухівському університеті, у Сумській області. За 70 кілометрів Глухів від Новгорода,  а Чернігів же далі (175).

Спорт вимагає сильного характеру. Обов’язково є поразки.

— Якщо в такий спорт — у боротьбу — прийшла людина, назад не повернеться, я так вважаю. Якщо й немає  бійцівського характеру від природи, він виробляється. Донька в мене тренувалася в клубі. Стала чотирикратною чемпіонкою України. Варвара Подоляко. Їй зараз 19.

«Я виховував доньку. І мама її виховувала». З дружиною розлучилися

Ви розлучились з першою дружиною і жили окремо. Не шкодуєте?

— Знаєте, як у молодих? Молоді — гарячі. Так вийшло, що розлучилися... Доньці тоді вже було більше 10 років. Пояснили.

Я виховував доньку. І мама її виховувала. Любов подружня — це одне, діти — інше. Звичайно, хотілось би сім’ї — звичайної,  міцної.

Колишня дружина вийшла заміж. Я неодружений. Живу один. Улітку — на дачі. На те, щоб зайнятися, наприклад, рибалкою, часу немає. За грядками доглядаю. Помідори. Салатики. Цибулька росте.

Жінка все-таки є — і для душі, і для грядок — не вірю в самотність.

— Донька допомагає, — не здається співрозмовник. — І поле, і поливає. Удвох господарюємо.

Дітей треную безплатно

«Горислав» — ваш приватний клуб. Як бачите розвиток спортивно-виховного бізнесу?

— Це не бізнес. Це захоплення. Займається два десятки діток. Безплатно. Є хороші спонсори, які допомагають інвентарем. Новгород-сіверський сирзавод. Аграрії.

Дорослі теж приходять у спортивний зал — переважно знайомі.

Тренеру треба тримати себе в хорошій спортивній формі? Чи достатньо розуміти, як навчити?

— Спортивна форма нікому не завадить. Але це хто як вибирає. Я тренуюсь.

— Користуєтеся протеїновими (білковими) добавками?

— Ні. Вживаю натуральне. Я вважаю, що добавки — це зайве. Може, кому треба швидкий ефект, той користується. А мені це не треба, щоб я був перекачаний.

«Старостою працюю на три села. До Смяча — 23 кілометри, Лісконог — вісім, Рогівки — 30».

На роботу їздить власною «Тойотою»

— Старостою працюю три роки, четвертий. Староста — не виборна посада в самоврядуванні. Його призначають.  Він —  як сільський голова.

Працюю на три села. Від Новгорода, де я живу, до Смяча — 23 кілометри, до Лісконог — вісім, до Рогівки — 30. Є мої помічники — діловоди. У Лісконогах діловод — на Лісконоги й на Рогівку. І в Смячі діловод. Є мої дні прийому в цих селах.

Машина своя чи робоча?

— Власну «Тойоту» використовую на роботі. Не сидимо на місці. Їздимо, будуємо. Організувати треба, проконтролювати. У нас змін багато. Освітлення зробили у всіх селах.

Що найскладніше?

— Робота з людьми. Не хочеться слухати — треба послухати. Або навпаки —  треба промовчати, хоч і хотілося б сказати. Працювати з людьми завжди складно. Тим паче в мене близько тисячі людей у старостинському окрузі.

Що найприємніше?

— Коли щось будується, розвивається, коли відчуваєш процес. Коли в більшості сіл упродовж 20-25 років тільки все руйнувалося... А тепер, попри війну, потроху вкладаються кошти — чистимо, ріжемо, білимо, фарбуємо — і бачиш результат. Це і є найприємніше.   

Особливо, коли знаєш, що це твоя батьківщина. Я народився в росії, в іванівській області, де багато ткачих. І батьки відразу переїхали в Новгород-Сіверський. Батько працював тут директором побуткомбінату. Мама моя з росії, тато — з села Покошичі на Коропщині. У мене в Покошичах хрещена живе, їжджу періодично до неї, це за 50 кілометрів від Новгорода-Сіверського.

«У трьох селах 66 внутрішньо переміщених»

— Допомагаємо переселенцям, звичайно, — говорить Ігор Подоляко. — У трьох селах — Смячі, Лісконогах, Рогівці — живе 66 внутрішньо переміщених осіб (впо).

Смяч, Лісконоги, Рогівку не обстрілювали. У нас відносно спокійно. До кордону з росією від Смяча — 27 кілометрів, від Лісконог і Рогівки — ще менше.

Від обстрілів найбільше страждають Грем’яч, Бучки, Михальчина Слобода, — нагадує. — Їх постійно обстрілювали й обстрілюють.

Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО. Фото надане Ігорем ПОДОЛЯКО

Читайте ще матеріали із "Вісника":

Схожі новини

Загинули на фронті: на Чернігівщині поховали трьох бійців ЗСУ

14 КВІТНЯ 2024, 21:37

За держзраду суд дав пастуху п’ятнадцять років

14 КВІТНЯ 2024, 19:58

Виконують пісні на замовлення, гроші йдуть на авто для військових

14 КВІТНЯ 2024, 18:33

У молодої родини горів відремонтований будинок

14 КВІТНЯ 2024, 17:29

За три дні мати зібрала 130 тис грн сину на бусик: віддавати їздила на Донеччину

14 КВІТНЯ 2024, 16:38

Чим обробляти дерево якщо брунька вже зелена

14 КВІТНЯ 2024, 14:16

Громада на Чернігівщині вперше колективно прибирає кладовища

14 КВІТНЯ 2024, 13:15

ТОП-переглядів