42-річний Олександр Шевченко з села Григорівка (Бахмацька громада) зник у березні 2022 року під час окупації регіону. Як згодом дізналася дружина Оксана, її пораненого чоловіка схопили росіяни. З того часу шукала його по шпиталях та тюрмах РФ.
І лише у квітні 2023-го виявилося, що тіло Олександра Шевченка окупанти передали Україні ще в червні 2022 року під час обміну тілами – у Запорізькій області разом з тілами захисників Азовсталі. Поховали чоловіка з почестями, як героя і захисника України. Що сталося з Олександром Шевченком у полоні, намагалася з’ясувати Медійна ініціатива за права людини.
Події лютого березня 2022 року
Олександр Шевченко не змирився з російською окупацією Чернігівщини. У лютому та березні минулого року разом з товаришем об’їжджали довколишні села поряд з Григорівкою. Оксана здогадувалася, чому:
“Розуміла, що вони десь їздять, видивляються рух колон, комусь передають інформацію”.
Згодом вона довідалася, Олександр був членом місцевого добровольчого формування територіальної громади та виконував розвідувальні завдання.
Оксана Шевченко біля власного подвір’я
А 26 березня 2022 року зв’язок із Олександром зник. Як з’ясувалося вже після звільнення області, їхнє авто розстріляли, побратим Олександра загинув, а самого чоловіка поранили та схопили росіяни. Його утримували на підприємстві у сусідньому селі Гайворон. Тамтешні охоронці, які бачили пораненого, згодом впізнали Олександра за фото.
“Він був при пам’яті. Стогнав. Але у перші дні нічого не говорив”, — пригадує охоронець Віктор Прокопенко.
Каже, поранений пробув на підприємстві кілька днів, а коли йому стало трохи краще, троє російських військових забрали Олександра. Віктор згадує, що між собою росіяни говорили, що поранених везуть до РФ, у Курськ.
З того часу Оксана шукала свого чоловіка по в’язницях Росії. Та чекала на його повернення із полону. Тим часом брат Олександра здав зразки ДНК. А вже в квітні 2023 року Оксані подзвонили: експерти знайшли збіг ДНК Олександра зі зразками його брата. “Для мене це був ніби грім серед ясного неба. Я не розуміла, як це можливо. До останнього вірила, що це якась помилка”, — каже в розпачі Оксана. Не може повірити жінка і в те, що пише у свідоцтві про смерть. Там вказано місце загибелі: “Донецька область, Маріуполь”. У морзі, звідки родина Шевченко забирала тіло Олександра, сказали, що це тіло росіяни передали під час обміну в Запорізькій області 4 червня 2022 року разом із тілами захисників “Азовсталі".
Встановити причину та точну дату смерті неможливо через поганий стан тіла.
“Я бачила його на фото, там немає нічого, крім кісток, — плачучи каже Оксана. — Де це потрібно було зберігати тіло, щоб із ним таке сталося?”
"Час Чернігівський" писав про окупантів:
- Приїхав померти на півночі України за 6000 км від дому: у білорусі знайшли телефон загиблого російського майора із Бурятії
- Двох чоловіків росіяни розстріляли за те, що везли людям хліб
- У селі під Черніговом росіяни розстріляли трьох молодих хлопців з БТР
Джерело: Медійна ініціатива за права людини
