Денис Пікус народився у Сновську, мріяв про кар’єру у чернігівській “Десні”, але травма змінила все. Сьогодні він – аспірант Оксфорда. Історію хлопця і про його шлях від районного центру до одного з найпрестижніших університетів світу розповіло видання "Наш Сновськ".
Денис - сновчанин. До 17 років він навчався у місцевому ліцеї № 1 (колишній першій школі), але мав коротку перерву, коли спробував збудувати футбольну кар’єру в Чернігові. Втім, з футболом не склалося через травму.
Тоді хлопця підтримала його класна керівниця Ірина Миколаївна і помітила в ньому інтелектуальні перспективи.
Ірина Павленко, класна керівниця Дениса Пікуса, поділилася з редакцією "Наш Сновськ" спогадами про свого колишнього учня. Вона описує його як виховану, мудру та світлу людину з задатками неформального лідера, який, однак, ніколи не прогуляв жодного уроку.
За словами вчительки, Денис ріс у чудовій сім’ї з хорошою атмосферою, де мама його завжди розуміла та підтримувала.
“У нього чудове виховання. Він справжній чоловік“, — зазначає вчителька.
Вона пояснює, що це проявлялося у манері спілкування: Денис ніколи не казав грубих чи неприємних слів і був мудрою людиною.
У навчанні Денис був більше гуманітарієм, любив історію, право та літературу.
Денис Пікус п'ятий зліва
Навчання у вишах
Після школи хлопець вступив до Київського політехнічного інституту на соціологію.
“Я дуже раджу цю спеціальність людям, які цікавляться суспільно-гуманітарними темами, але ще не розібралися, ким хочуть бути, – каже Денис. – Ти можеш піти в ІТ, в науку, в маркетинг“.
Сам він обрав науковий шлях.
На третьому курсі в КПІ Денис отримав нагоду поїхати за програмою обміну в Німеччину. Для цього потрібно було вивчити німецьку.
“Я був дуже мотивований, мене підтримали мої мама і тато. Я вивчив німецьку за рік, – згадує він. – Повернувся в Україну з розумінням, що магістратуру треба робити за кордоном, бо це велика різниця в академічній базі“.
Хлопець знову виграв стипендію на навчання в Німеччині – цього разу на магістратуру.
Шлях до Оксфорда
Шлях до Оксфорда теж не був випадковим. За три роки в Берліні він чітко зрозумів, чим хоче займатися.
“Коли ти вступаєш на аспірантуру (PhD), ти маєш знати, хто буде твоїм науковим керівником. Я знав свою тему і знав, хто її досліджує. Моя професорка в Оксфорді займається тим, що мені цікаво“, – розповідає майбутній науковець.
Процес вступу тривав п’ять місяців: складання англійської на найвищому рівні та подача заявки. Його обрали завдяки цікавій темі та досвіду досліджень.
Його тема звучить так: “Як доступність житла та стабільність житлової ситуації батьків впливають на когнітивний розвиток та подальші освітні траєкторії їх дітей”.
“Яка ситуація батьків з житлом – це ж впливає на середовище, де росте дитина, правда? Я хочу подивитись, чи матиме ефект житлова нестабільність батьків на цю дитину в маленькому віці, а також в її дорослому віці. Це дозволить краще зрозуміти, які саме державні втручання в цю сферу здатні поліпшити вплив нестабільної житлової ситуації на дітей“.
Денис Пікус
Денис працює з великими реєстрами даних з різних країн, де, на відміну від України, можна відстежити, як часто і куди людина переїжджає.
“Наприклад, у Німеччині близько 50% людей живуть в орендованому житлі, а в Україні близько 90% – у власному. Але навіть в Україні ще до повномасштабного вторгнення ми спостерігаємо, що молодь, яка переїжджає до великих міст, стикаються з нестабільною житловою ситуацією“.
Лист про зарахування застав його зненацька.
“Я дуже сильно переживав. Кожен день заходив на пошту. А потім я їхав в метро у Берліні, і мені надійшов лист від моєї професорки: “Вітаємо, ви зараховані”. Я був дуже радий“, – згадує хлопець.
Першими, з ким він поділився радістю, були дружина Дарина та мати Тетяна, які підтримували його протягом вступу до Оксфорду. Його дружина-сновчанка – його надійна опора. Вона переїхала з ним до Німеччини, з нуля вивчила німецьку і знайшла роботу за своєю спеціальністю в німецькій креативній індустрії.
Зараз родина живе на два міста: дружина працює в Берліні, а він навчається в Оксфорді.
Коли востаннє був у Сновську
Востаннє у Сновську Денис був 23 лютого 2022 року.
“Я виграв стипендію у Німеччині за два тижні до повномасштабного вторгнення, і в мене був лист, який дозволяв мені виїхати за кордон“, – каже Денис.
Його батьки залишаються у Сновську і радіють успіхам сина та тому, що він у безпеці. А він, хоч і в Оксфорді, сумує за простими речами.
“У моїй родині мама та бабуся робили по-особливому солянку. Я, мабуть, сумую за цим, я вже не їв солянки давно. У Берлін, звичайно, передавали “судочки”. До Англії ще не дісталися, – жартує хлопець. – Це ж наш культурний код“.
Джерело: "Наш Сновськ"
"Час Чернігівський" писав про таке:
