Удари дронами по Москві, "оточення" ЗСУ та ситуація на фронті - запитали військового оглядача Михайла Жирохова про найголовніше.
- Недавно якісь невідомі дрони вдарили по Москві. Зрозуміло, що це більше такий демонстраційний ефект, але тим не менше. Удари ще були нанесені по ряду російських міст, які знаходяться доволі далеко від лінії фронту. Власне, як це стало можливим і якого ефекту хочуть добитися?
- Потрібно розуміти, що удари по території РФ, вони йдуть, скажімо так, по трьом напрямкам і за них відповідають різні структури. Це СБУ, ГУР, безпілотні системи, і вони працюють по різним цілям. Якщо звертати увагу, перша ціль - це нафтогазова структура РФ, друга - залізниця, і третє, ось це військові об'єкти і об'єкти подвійного призначення.
Одним із таких напрямків ось у цій останній хвилі, це блокування, перш за все, авіаційних перевезень. Росія територіально дуже велика країна, і ми знаємо, на Сибір є один залізничний шлях, це Транссіб. Перевезення тримаються виключно на авіаційній складовій.
Тому оці удари дронами на 1700, на 2000, на 1500 кілометрів, основне - вони блокують оці цивільні аеропорти. Тобто під час дронової атаки цивільні аеропорти не працюють. І це може відбуватися годинами. Кожна година простою літака, простою аеропорту, це втрати мільйонів доларів. І ось це є основною ціллю.
І якщо зважити на те, що росіяни не мають зараз можливості закуповувати запчастини для західних літаків, і вони літають на якомусь хлам'є радянських часів або власної розробки, і кожен простій призводить до зайвого використання ресурсу. Я про що: коли закритий аеропорт, а літак вже знаходиться в повітрі, його перенаправляють на інший запасний аеродром. А цей запасний аеродром може бути в тисячі кілометрів, в 400 кілометрів. Це використання самого ресурсу борта і газу, звісно, що авіаційний газ теж взаємопов'язаний з системою.
- Недавно певні російські високопосадовці заявили про те, що оточено величезне угрупування ЗСУ, близько 10 тисяч людей. Цю інформацію не підтверджуємо ні ми, ні західні медіа, але тим не менше вона у росіян просочилася. Власне тому хочу запитати про фейки російські. Наскільки ви часто з ними зараз стикаєтеся і як з ними борються, якщо борються?
- Тут я повинен сказати таку річ, що це не фейки. Це система, яка склалася в російському командуванні. Тобто з низових структур йдуть доклади, йдуть звіти про неіснуючі бойові успіхи. Потрібно, щоб було якісь просування. Пишемо: захопили там село, яке насправді десь на відстані 5 кілометрів, ми до нього навіть не підходили. Або навіть зробили те, що в наших колах називається "флаговтик". Тобто добігли там троє людей, з прапором, з дрону сфоткали, все. На штаб йде доповідь. А генеральний штаб не перервряє. Ніхто ж не виїжджає, щоб перевіряти. Герасимов поїхав би на фронт і подивився, чи взяли це село під контроль або ні. Будь-яка армія світу, вона так побудована, що вишестоящі, вони грунтують свої і плани, і все інше саме на звітах, які йдуть знизу. І в штабах є такі спеціально навчені люди, які малюють лінію фронту. Дивись, о, а тут що, у нас є розвідка, вона каже, що тут знаходиться 8 українських бригад, це приблизно стільки-то людей і вони вже, судячи з доповідей знизу, оточені.
І таким же чином це йде на стол Путіна. Путін, який ізольований, у нього немає інтернету, у нього немає, ну принаймні так говорять, у нього немає смартфону, у нього тільки кнопочний телефон. Тобто йому приносять кожного дня звіти, генеральний штаб, що от дивись, ми перемагаємо. І звісно, на основі цієї інформації він робить хибні висновки і дзвонить Трампу і говорить, ми вже просунулись, ми там завтра будемо на адміністративних кордонах Донецької області. Ця система працювала ще в радянській армії, вона працювала завжди. Це окозамилювання.
На жаль, певним чином і наша армія ще має такі тенденції, особливо військові, які будують свою кар'єру, які просто не на результат працюють, а працюють на якісь такі довідки. Я дуже багато бачив звітів, особливо 14-го року, які до реальності мали ніякого відношення.
- Загальна ситуація на фронті. Що зараз відбувається?
- Знову ж таки, кожного разу я говорю, що загальну ситуацію дуже важко описати буквально за декілька хвилин. Тим більше, що зараз сталої лінії фронту не існує. Існує велика сіра зона, великі кіл-зони, те, що зараз на європейський, на американський манер називають кіл-зона. Це зони, де ураження будь-яких об'єктів за допомогою FPV-дронів, за допомогою дронів на оптоволотні, воно стовідсоткове.
Зараз ситуація в тому, що на багатьох ділянках фронту, 10-15 кілометрів, для того, щоб дійти тільки до бойових позицій, потрібно йти пішки. Я зараз можу сказати, що, на жаль, потрібно готуватися до поганих новин, наприклад, з Покровськом і Мирноградом.
Ситуація там останні дні загострилась, і я дуже не хотів би бути Вангою, я дуже не хотів би говорити про якісь речі, які зміняться. Але, дай Бог, якщо наступного разу ми з вами будемо говорити про оборону цих населених пунктів, тому що зараз вже у Покровськ росіяни фактично увійшли, і буквально вчора-позавчора росіяни зайшли вже і в Мирноград. Звісно, що зараз військові говорять про невеликі групи, але, наприклад, по тому ж Покровському це 200 людей, як мінімум, це 200 бійців. У будь-якому випадку в вуличних боях, навіть угруповання 200 людей, воно є доволі потужним. Це я можу сказати по досвіду боїв в Маріуполі, по досвіду боїв в Бахмуті, де була відносно невелика кількість людей. Вовчанськ, наприклад, тримають десятки, а не сотні. І Вовчанськ тримається вже півтора, майже два роки, тому що там нічого не зосталося, але там тривають вуличні бої. Тому ситуація дуже складна.
Особисто у мене вся надія на зміну погоди. Тому що на Донбасі 10-15 кілометрів по багнюці можна йти і тижнями. Тому що якщо зараз це більш-менш від лісополоси до лісополоси, тим більше, що лісополоса ще поки є, там листя більш-менш ще є, а як не буде листя, то лісополоса не буде прикривати.
***
Час Чернігівський писав про таке:
