Кадровий військовий з позивним «Ганс» обороняв Чернігів. Перший бій з ворогом відбувся поблизу села Халявин. Українські захисники зупинили наступ великої колони рашистів. У бою загинув командир роти і наш герой взяв командування на себе.
Найбільше «Ганс» запам’ятав момент, коли наші війська заходили у Чернігів. Дорослі і діти зустрічали оборонців з прапорцями і з надією на захист. А тому підвести людей наші захисники просто не могли.
А ще оборонці Чернігова виявили героїзм та мужність, попри переважаючі сили ворога, незлагодженість у перші дні війни і втрати побратимів.
Наразі український народ і ЗСУ єдині, є велика жага до перемоги, а тому у ворога немає жодних шансів, переконаний «Ганс».
«Ганс» оборонець Чернігова, пряма мова:
24 лютого ми всі були в казармі, готували до навчань. Ніхто не усвідомлював і не вірив. О 4 ранку дали команду на висування, потім почали отримувати дані про обстріли прикордонників і вже все зрозуміли, що починається щось серйозне.
Ми були розташовані на полігоні і дали наказ висуватися на Чернігів. Весь масив рушив - це було грандіозне видовище. На самому марші було почуття невідомості і потім заходимо у Чернігів, натикнулися на підтримку людей: поглядами, жестами, діти з прапорцям і це настільки підвищило моральний дух війська, ні в кого не виникло сумнівів у правильності наших дій, не було бажання втекти, підвести людей ми не могли.
Перше зіткнення було біля села Халявин. Дорога Е95 там перехрестя, там були наші танки, наша бмп, командир роти. Я тримав правий фланг у психлікарні, а на перехресті танки і командир. По плану мали зупинити колону і відійти трасою до Чернігова.
У бою колону зупинили, але командир загинув, наказ на відхід не отримав і я прийняв рішення відійти по запасній дорозі до Чернігова. Це єдиний момент, коли моральний дух упав, контроль над перехрестям втрачено, командир загинув, ми здійснили відхід. Ми евакуювали боєприпаси і розосередилися по будинкам. Чекали колону, а вона не прийшла почали вживати інших заходів, викликали підтримку, бмп відновили і передислокувалися в Новоселівку і там тримали оборону.
Ми стояли на висоті. Окопи, березень, замаскуватися не могли. Над нами висів безпілотник, який все знав про нас і вони намагалися всіма заходами нас вибити - бронетехнікою, артилерією, дрг, постійна активна фаза бойових дій була.
Дві бмп були зі мною. Вони рятували нам життя. Йде обстріл і ці 2 бмп використовувалися, як бронегрупа. Виїздили, відпрацьовували і в тил, а їх хотіли знищити. Була така москітна тактика. Відзначу мужність та героїзм воїнів. Все на початку було не налагоджено, взаємодія, логістика і все це перекривалося мужністю і героїзмом солдатів, незважаючи на загибель товаришів і таке інше.
Я дуже пишаюся, що служу у Збройних Силах України. Ми вистояли і ми боремося з сильним противником і у нас є успіхи.
Я впевнений у перемозі, є велика єдність нації і жага до перемоги. Всім набридло, знаємо, хто такий сусід, кожному з нас потрібна лише перемога.
Читати також: Жінка-командир з позивним «Демон»: «Бачила через приціл очі ворога, який нас розстрілював»
