11 вересня Марія Шовкун, жителька Носівської громади, відсвяткувала 103 роки. Живе сама, у гості щодня хтось навідується, на вихідні з Києва приїжджає 64-річна дочка Ірина. Марія Кирилівна варить їсти, пере речі, прибирає за собою.
У 1945 році вийшла заміж за вчителя математики і фізики Миколу Гурбича. Прожила з ним щасливі 40 років.
— Мені було 25, йому 23. Фронтовик. Батьки загинули, хата згоріла. Бідували страшно, — згадує молоді роки Марія Кирилівна. — Донечка Ніна померла у 1946 році від дифтерії, шестимісячною. Друга Лариса захворіла менінгітом і теж померла у 1949 році, дев’ятимісячною. Після, 11 років не було дітей. Дочка Іра народилась, коли мені було 39.
Чоловік Марії Кирилівни тяжко хворів на туберкульоз. Але встиг діждатися онуку Тетянку. Помер від цирозу нирок у 63 роки. Заміж жінка більше не виходила.
Правнук Даніїл учиться в десятому класі.
— Марія Кирилівна родом з Носівщини, з хутора Вили. До виходу на пенсію працювала вчителем історії в школі. Ні в датах, ні в подіях не плутається. Пам’ятає кожного свого учня по імені і прізвищу, хто як учився і яку оцінку ставила. Феноменальна пам’ять. У день її народження дзвонять і приїжджають з усього світу. Микола Канішевський, телепродюсер, до сторіччя зняв фільм про неї, — говорить Олександра ЛЯШЕНКО з Носівки, голова організації ветеранів Носівської громади. — Марія Кирилівна в нас на другому місці. У листопаді 105 років виповниться Меланії Свиридовій. У нашій громаді четвертий рік діє програма «Турбота». Щороку вітаємо довгожителів, тим, кому 90, 95, 100 і далі. Купуємо букет за 250-300 гривень і продуктовий набір до 500 гривень.
У цьому році маємо 51 людину, кому від 90 років. З них 23 — саме 90-річні, решта — від 101 року.
Марія Кирилівна читає багато книжок, передплачує пресу. «Кобзар» Тараса Шевченка знає напам’ять.
Авторка: Ольга САМСОНЕНКО, "Вісник Ч", фото з сайту Носівської міської ради
