Чернігівець Володимир Марценюк добре відомий у сфері легкої промисловості і не дуже - у самому Чернігові. А дарма. Компанія, яку він представляє - має всі шанси перетворитися на містоутворююче підприємство. Марценюк - керуючий партнер групи компаній «Текстиль-Контакт», якій належить, зокрема, і фабрика у Чернігові, яка зуміла вистояти у буремну весну 2022-го.
Цим підприємством бізнесмен пишається особливо. Тим паче, що останнім часом фабрика стала опановувати нові техніки - наприклад, друк на великих форматах тканин.
Фабрика також надає послуги з фарбування, обробки, просочення, дублювання.
«Особлива наша гордість сьогодні на фабриці у Чернігові - найновіше обладнання з цифрового друку на тканині. Це унікальні для України можливості, адже ми можемо друкувати на тканині шириною 260 см, що дозволяє розширити асортимент продукції та друкувати на таких тканинах, як сатин, поплін, перкаль. Наскільки мені відомо, в Україні максимальна ширина подібних пристроїв становить 180 см. Коли ми півроку тому шукали можливості розміщення цієї послуги, знайшли тільки одне підприємство, яке друкує на 180 см», - говорить Марценюк в інтервʼю «Інтерфакс-Україна».
Володимир Марценюк
Загалом у виробництві тканини є три основні етапи: перший – виробництво пряжі, другий – виробництво суворих тканин, ткацтво та третій – оздоблення.
«І текстильники жартують, що прядіння – це важка праця, ткацтво – ремесло, а оздоблення – це мистецтво. Ми займаємося мистецтвом, тобто оздобленням. Виробляємо зараз на місяць близько 500 тис. погонних метрів тканини», - хизується чернігівець.
У жовтні минулого року стало відомо про купівлю компанією текстильного комбінату, що зупинився в Польщі, з метою перенесення його обладнання для розширення випуску тканин у Чернігові. Планувалося інвестувати в проект $1,4 млн й до кінця 2023 завершити операцію з купівлі та транспортування обладнання. Однак, все перевезти так і не встигли.
Мова йде про купівлю підприємства у польському містечку Кудова-Здруй, яке збанкрутувало під час коронавірусу, зокрема через те, що там працювало багато українців і вони поїхали. Потім ціна на газ почала зростати й добила їх остаточно. Хоча справжня причина – помилки в управлінні, в менеджменті. Підприємство продавалося з молотка, українці виграли аукціон. І коли зробили розрахунок, то визначили, що це буде 25 фур для перевезення обладнання. Але в підсумку виявилось, що це не 25, а 55 фур.
«Коли ми планували бюджет і все інше, вартість перевезення з Польщі до Києва однієї вантажівки становила $2-2,2 тис., ми встигли п'ять або сім машин перевезти за цією ціною, а потім довелося возити це все по $4-6,5 тис. І додаткові витрати, не включені на початку проекту, зокрема через страйк польських фермерів, становили близько $130 тис», - підраховує Марценюк.
Чому не встигли до нового року?
Якщо до початку страйків кожна машина приходила за дві-три доби, то тепер - за 15-17 днів. Ті люди, які мали поїхати демонтувати, розбирати, вантажити обладнання, а це електронники, механіки, слюсарі, не змогли цього зробити, бо компанія не змогла забронювати військовозобов'язаних. Попри те, що зверталася зі списками для бронювання.
Відповідальні держоргани не змогли в цьому допомогти.
«Й тоді нам довелося шукати польські сервісні компанії, які це роблять, але втричі дорожче. Я не озвучуватиму навіть цифри, скільки нам довелося викласти грошей за демонтаж і вантаження. І головне, ми не змогли швидко це робити, тому що в польській компанії нам виділили лише 8 робітників, а наймати ще одну бригаду в іншої компанії дорого. Тому так збільшилася кількість необхідних фур для перевезення, і ми в Чернігові насилу встигаємо вивантажувати та розставляти обладнання, щодня приходить фура. Зараз в дорозі 5 машин та 5 останніх чекають черги на завантаження. І, крім того, наші люди не брали участь у демонтажі, а поляки, які розбирали, ні за які гроші сюди не їдуть, бояться», - скаржиться Марценюк.
Там же обладнання від 1998-го до 2018 року випуску, а документація почасти відсутня. Є, звичайно, "космічні" підприємства, які показують по телевізору в марафоні, там може бути все останнього випуску, однак у Чернігові говорять, що мають витратити ще дуже багато грошей, часу, сил, енергії, здоров'я, щоб цей пазл зібрався. Та рук поки не опускають.
Марценюк каже, що реалізація проекту розширення виробництва в Чернігові дозволить значно розширити як асортимент тканин, що випускаються, так і чисельність персоналу, конкурентоспроможність.
Таким чином, можна буде виробляти тканину шириною 220-240 см для домашнього текстилю, а не 150-160 см, як зараз. Таких в Україні ніхто не робить, хоч і зараз «у нас півтора конкурента», цитує керівник. І чисельність персоналу зросте приблизно вдвічі.
Крім польського обладнання, для фабрики в Чернігові за останній рік придбали багато нового обладнання в Китаї, тому що аналогічна машина в Європі коштує в 3-4 рази дорожче, хоч вона й надійніша. Оздоблення тканин у середньому включає 15 технологічних процесів, і машина, яка виробляє один процес із цих 15, у Європі коштує €600-700 тис., а в Китаї - $200 тис. Наразі завершуються пусконалагоджування.
«До речі, якщо поляків ми не можемо вмовити приїхати, то китайці приїхали. Живуть третій тиждень, їм дуже подобається», - резюмує чернігівець.
"Час Чернігівський" писав про таке:
