У Куликівці досі не можуть забути березневу трагедію минулого року. Микола Спутай, колишній працівник місцевої райдержадміністрації, колишній міліціонер, розстріляв дружину Лену, доньку Віку і себе. Тяжко поранив Вікиного хлопця, 21річного Дмитра Тищенка. Співчувають, була хороша сім’я. Микола Спутай любив дружину і дітей. Але щось трапилося з головою.
Розказують, що Дмитро приїхав з блокпоста, де чергував, до своєї дівчини додому. Микола Михайлович (а він вступив у тероборону) теж був удома. Уже стало відомо про звірства окупантів у захоплених містах та селах. І Микола Спутай з автомата розстріляв сім’ю, щоб рідні не зазнали мук від чужих. За іронією долі, окупанти обійшли селище стороною.
Оксана Самборська: «Я вірю в долю. Діма п’ять місяців лежав. Але він одужав»
— Вдячний лікарям, — говорить Дмитро Тищенко.
— Вірю в долю, — ділиться Оксана Самборська, мати юнака. — Діма п’ять місяців лежав. Але він одужав. Першу допомогу надали в куликівській лікарні, — згадує. — Я зайшла, Діма був у свідомості. Кров капали. На мене ще накричали. Ну, не справлялися. У Чернігів 7 березня «швидкою» відвезли.
10 днів був в обласній лікарні, повернувся додому в Куликівку. Днів чотири-п’ять був удома. І в нього відкрилася кровотеча. Два дні капали в нашій лікарні, і знову ми в Чернігів заїжджаємо. А на завтра, у ніч з 22 на 23 березня, міст через Десну підірвали.
Волонтери перевезли нас у Київ. Півтора місяця пролежав в інституті Шалімова. У Діми свищі не заживали. Важкий стан був. Стали відправляти: їдьте додому, хай свищі позаживають, тільки тоді можна оперувати (закривати стому (отвір), знімати калоприймач).
Ми розстроїлися. Моє сердце кров’ю обливалося. Сина щовечора починало трусити, температура піднімалася. Олімель (поживний розчин) в катетер щодня капали. У стому — дитяче харчування. Як у стому кашу капали, його починало рвати.
Домовилися, щоб поклали в госпіталь МВС у Києві (Діма поліцейський, поки що не офіцер, закінчує навчання).
У госпіталі поклали відразу в реанімацію. Сказали: «Надійтеся на Бога і на себе». Бо перевелися ми з поганючими аналізами. Два місяці виходжували дитину, свищі позаживали. Вернулися в Шалімова. Закрили стому, прибрали калоприймач.
Почав потроху їсти. Поправився на 10 кілограмів. А то ж схуд до 50. Не їв і не пив нічого. Навіть води не можна було. Пополоще рота, випльовує.
Докуповували ліки. Купували продукти. За кавун якось 500 гривень віддала. Він усього хотів. Але не міг їсти. Пожує і виплюне. Носила й дині, і персики. Сік, лимонад, пепсі. Охорона нас знала. Думала, чого вона носить, він же нічого не їсть. Лежить, лежить, а воно не заживає. Але я носила, щоб надія була, щоб він знав, що все заживе.
Сюрпрайз який йому зробила. У госпіталі був Єгор Крутоголов, кіноактор. Я виходжу на подвір’я, а там поліція, Нацгвардія і він. Я побачила, кажу: «Єгор. У мене тут такий випадок. Ви б не могли зайти в палату?» Він: «Без проблем». Зайшов, анекдот розказав. Якби ви бачили, скільки радості було в Діминих очах.
"Час Чернігівський" писав про трагедії через війну:
- На Чернігівщині чоловік із ревнощів кинув гранату у колишню дружину
- Біля дитячого садка у Броварах впав гелікоптер. Що відомо
- Все, що відомо про постріл із гранатомету на Валу в Чернігові станом на зараз
Джерело: "Вісник Ч" від 2 березня 2023 року, авторка Тамара Кравченко
