Сергій Пивовар: «У Корюківку інколи привозять поранених. І ми лікуємо»

02 ЛИПНЯ 2024, 13:29

1323

Сергій ПИВОВАР, генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Корюківська центральна районна лікарня».

Сергій ПИВОВАР, генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Корюківська центральна районна лікарня».

23 травня «Вісник Ч» писав про Юлію Ярошенко та Олександра Гришка. Поранені під час обстрілу Сновська, вони лікувалися в Корюківській центральній районній лікарні. У Корюківку інколи привозять поранених і з інших міст та сіл прикордоння.

Як змінилася робота закладу за роки війни, розповідає Сергій ПИВОВАР, генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Корюківська центральна районна лікарня».     

— Раніше в нас не було досвіду надання допомоги при масових надходженнях травмованих. З вогнепальними, мінно-вибуховими пораненнями, акубаротравмами (контузіями) — травмами  внаслідок обстрілів і бомбардувань. Тепер цей досвід ми набуваємо, — каже Сергій Пивовар. — Це для нас нове. Життя вимагає, і ми пристосовуємося.

Приймаємо не тільки поранених. Військові лікують різні захворювання. Бронхіти, пневмонії, запалення суглобів, загострення  остеохондрозу.

— На війні був завідувач хірургічним відділенням Сергій Мілейко. Зараз у ЗСУ   Володимир Самофалов, травматолог, та Олександр Матарикін, хірург. Як вважаєте, допомагає військовий досвід у цивільній лікарні?

— Звичайно. Під час служби лікар набуває досвіду в наданні допомоги пораненим. Коли повертається на роботу в цивільний медичний заклад, цей досвід застосовує на практиці.

Вчимося один в одного. Це крім того, що ми в медичних інститутах військово-польову хірургію вивчали. Багато інформації знаходимо в інтернеті. Є лекції, є семінари. Є електронна література.

— Вогнепальні поранення відрізняються від різаних, колотих?

— Відрізняються радикально. У вогнепального різні види і ступені пошкодження тканин, це по-перше. По-друге, вогнепальні поранення дуже інфіковані. Особливості лікування зовсім інші. Надання першої невідкладної допомоги й обробка ран — інші, якщо порівнювати, наприклад, з ножовими пораненнями.

Життя вимагає освоїти  надання такої допомоги у всіх лікарнях, починаючи від маленьких районних і до державних всеукраїнських. Немає, мабуть, зараз закладу охорони здоров’я, де б не лікувалися військові. Зокрема поранені. Ми не виняток. Ми не якісь особливі. Життя склалося так, що всі —  не тільки хірурги, але й багато лікарів нехірургічного профілю — вимушені надавати медичну допомогу як військові медики.

— Збільшилася кількість пацієнтів з безсонням, тривожністю?

— Життя в умовах постійного стресу накладає свій відбиток. На психологічному стані, на психічному здоров’ї. Проблем додалося.

— Як ви особисто виробляєте стресостійкість? До гендиректора ж особливі вимоги?

— Усі ми зараз працюємо в одних умовах. Лікарям, медсестрам — усім однаково складно. Війна для всіх. А те, що кожна людина по-своєму реагує, залежить від особливостей нервової  системи, а не від посади.

— Районні лікарні потребують фахівців. Ваша забезпечена  кадрами?

— Я не можу сказати, що ми зовсім не потребуємо поповнення. Є і в нас вакансії, є потреба. Та, порівняно з іншими районними закладами, ситуація стабільна.

За всіма головними напрямками ми лікарями забезпечені. По  трьох — хірургія, акушерство і гінекологія, реанімація —  у нас лікарі чергують цілодобово. По інших спеціальностях допомога надається в ургентному порядку. Лікар чергує вдома, ми його викликаємо вночі чи в неробочий час, коли є на те необхідність.

Намагаємося надавати нові види медичних послуг, а саме реабілітаційні. Потребуємо лікарів фізичної та реабілітаційної медицини. Таких спеціалістів в Україні почали готувати не так давно. Тому їхній дефіцит відчувається. Із задоволенням прийняли б і неврологів, і окуліста.

— Фабрика (АТ «Слов’янські шпалери-КФТП») дуже допомагала лікарні. Купувала житло. А зараз?

— Продовжують нас підтримувати. Можливо, не в тих обсягах, як у кращі часи.

Усі наші лікарі забезпечені житлом. Ми купуємо, зокрема, і за власні кошти. Надаємо медичні послуги, за них Національна служба здоров’я України платить. Якщо ми заробили і забезпечили  медичну допомогу, то решту використовуємо на свій розсуд. Придбання житла — це, вважаю, теж надання медичної допомоги. Не буде житла — не буде лікарів. Не буде лікарів — не буде медичної допомоги.

—  Корюківська лікарня кластерна (багатопрофільна), одна з шести таких  в області.  Допомагає це розвиватися?

— Важко сказати. Кожна категорія закладу зобов’язана надавати визначений перелік послуг. У загальній лікарні значно менше видів послуг, ніж у кластерній. А в кластерній, відповідно, менше, ніж у надкластерній. Тобто, щоб мати статус кластерної, ми повинні відповідати вимогам. І щодо кадрів, і щодо обладнання, і щодо надання медичної допомоги.

З одного боку — це престижно бути кластерною, а з другого — накладає відповідальність. Бо багато закладів загальної мережі користуються цим (поділом), мовляв, от ви, Корюківка, кластерні, тому забирайте і тих, і тих пацієнтів, бо ви повинні це робити. У більшості випадків ми не відмовляємо, забираємо і лікуємо.

— У Корюківській ЦРЛ уперше було відеоконсультування. Пацієнт побував на прийомі в Чернігівській обласній лікарні, не виїжджаючи з дому.  Купили телевідеообладнання?

— Обладнання системи Teladoc отримали безкоштовно в рамках міжнародного  проєкту. Це камери, об’єктиви високої якості, вони дозволяють побачити найдрібніше. Якщо онкологічні проблеми чи дерматологія, то там треба бачити дуже чітко, і це обладнання дає таку можливість. Інформація передається через захищені канали. До зв’язку не можна підключитися з домашнього телефона чи ноутбука. Телевідеоконсультації, за  попередньою домовленістю, можливі  з будь-якими закладами, які в цій системі працюють.

Є в нас два КТ-апарати, — розказує Сергій Григорович про інші прилади. —  Найсучасніший цифровий мамограф (для обстеження молочних залоз). Сучасний літотриптер — для подрібнення каменів у нирках. Сучасніший має  тільки Чернігівська міська лікарня №2. Для подрібнення не потрібні  проколи, розрізи. Лазер через уретру, сечовий міхур, сечоводи підводиться безпосередньо до каменя в нирці. Під візуальним контролем камінь роздроблюється на пісочок. І  виводиться.

Є два електроннооптичні перетворювачі. Їх ще називають С-арки або С-дуги. Це рентгенологічна апаратура, яка дає можливість під час операцій контролювати наявність каменя або співставлення кісток.

— Може бути багато апаратури, але не дуже навчені фахівці. Ваші навчені?

— Звичайно. Обладнання без навченого персоналу —  це просто коробка. Напрямок «обладнання» і напрямок «лікарі» повинні розвиватися паралельно. Немає сенсу купувати обладнання, якщо на ньому нема кому працювати. І так само немає сенсу вчить лікаря, якщо йому нема на чому працювати.

Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО, фото авторки

"Час Чернігівський" писав про таке: 

 

Схожі новини

Спецтема

Обов’язкова евакуація: примусовість, яка рятує життя

06 ЖОВТНЯ 2024, 21:10

Помічниця лісничого Таня кохання знайшла в лісі

06 ЖОВТНЯ 2024, 18:43

Знайшли тіла двох хлопців, які втопилися в Десні

06 ЖОВТНЯ 2024, 17:17

Гарбузи кращі за картоплю: у Великій Дорозі насіння по 70 і 80 грн

06 ЖОВТНЯ 2024, 15:15

На Чернігівщині попрощались з 6-річною Міланою, яка загинула внаслідок російського обстрілу

06 ЖОВТНЯ 2024, 13:10

Масова атака безпілотниками: на Чернігівщині «приземлили» ворожий апарат

06 ЖОВТНЯ 2024, 12:47

У Чернігові влада сприяє духовній експансії російського православ’я» - заява священника

06 ЖОВТНЯ 2024, 11:38

ТОП-переглядів