26 квітня відбувся черговий обмін полоненими, за результатами якого з ворожого полону вдалося звільнили ще 44 Українців. У їх числі й носівчанин Ярослав Сорока. Він був вісімнадцятим в «обмінному» списку.
Послужний військовий список Ярослава Сороки бере свій початок ще з 2014 року, коли над сходом України вже навис рашистський привид. Повернувшись до мирного життя Ярослав спробував знайти себе у мирному житті, створив власну родину. З дружиною Іриною у них народився синочок Нікітка. Та всі найкращі молоді мрії молодої родини перекреслила чорна дата 24 лютого 2022 року.
Обмін полоненими, 26 квітня. Фото Координаційного штабу
З наступним обміном надійшла чергова інформація про сина, а ще – про нелюдські умови утримання українських військовополонених у російських таборах….
Побачивши рідне прізвище у чергових, ще незатверджених українською стороною, списках російської омбудсменки, вже почувалася найщасливішою матір’ю у світі. Знову молилася, аби тільки ніщо не завадило їм зутрітися. І ось він – запит на дружбу в соціальній мережі – від якоїсь невідомої особи. І прохання в месенджер дати свій номер телефону. Невже? Це справді він, Ярослав?. А що, як це хтось так вирішив невдало пожартувати?..
- Не плач. Це я, Ярослав. Я був у полоні…
Знаю. Знаю все, дорогий синочку. І про полон, і про те, в яких умовах вас там утримують. І про ваших побратимів, яким вдалося тоді вижити. І про тих, для кого ті бої поблизу Ізюму були останніми в житті…
У телефонній розмові з Валентиною Сорокою відчувається, що жінка ще досі не може повністю повірити в те, що це жахіння нарешті скінчилося.
–За період свого полону син змінив чотири табори для військовополонених. У яких і де, вони не знали. Після повернення додому всіх колишніх військовополонених перевезли по відповідним підрозділам для проходження медичного обстеження та інших експертих і лікування. Наразі Ярослав при зрості 180 сантиметрів важить 45 кілограмів. До полону в нього також були проблеми зі шлунком. Коли він зможе повернутися у Носівку, ми ще не знаємо, сподіваємося, що вже дуже скоро. Чекаємо його з нетерпінням і ми, і родина, синочок.
І дуже прошу всіх, хто опинився в такій ось як у нас ситуації, обов’язково вірити у краще. Навіть тоді, як на це вже зовсім не залишається ніяких сил…
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Окупанти відрізали голову ще живому українському полоненому
- Полонений бурят розповідає як «воював» у селах біля Чернігова
- Хроніки вторгнення 28 лютого 2022 року: полонені росіяни та обстріл передмість Чернігова касетними снарядами
Джерело: Нежатин. Катерина Гавриш
