15 вересня 2025 року помер захисник із села Вільне на Коропщині Руслан Аношенко.
Чоловік народився 6 липня 1981 року у Вільному. Зростав у люблячій родині, поруч із молодшим братом. Із повагою і вдячністю ставився до батьків. Ще зі шкільних років виявляв організованість і допитливість, брав участь у олімпіадах, досягав високих результатів у навчанні.
Захоплювався спортом, особливо легкою атлетикою. Займався бігом на довгі дистанції в Коропській ДЮСШ, був призером чемпіонату області з легкої атлетики. Здобув освіту в Чернігівському педагогічному університеті за фахом «фізична культура і туризм». Працював у різних сферах, а востаннє – у сільськогосподарському товаристві «Агрольон». Саме звідти він добровольцем вирушив боронити Україну.
Військову службу розпочав 23 березня 2023 року. Протягом весни-початку літа пройшов підготовку у навчальному підрозділі за фахом механіка-водія, був командиром бойової машини. Восени 2023 року пройшов навчання за програмою підготовки снайперів. Служив стрільцем 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
"У травні 2024 року Руслан Аношенко за станом здоров’я залишив військовий шлях.
Як згадує староста, а в минулому – його вчителька Лариса Москальова, Руслан мав особливу рису – уміння долати страх і ухвалювати непрості рішення в найскладніших ситуаціях. Навіть у найважчі хвилини боротьби з важкою хворобою він не втрачав сили духу: його очі й слова залишалися світлими, без болю чи страху. Він ішов своїм шляхом спокійно й гідно...
У цю гірку годину скорботи висловлюємо щирі співчуття мамі, брату, сину, усій родині й близьким нашого Героя", - пишуть на сторінці Коропської громади.
На жаль, 15 вересня 2025 року серце воїна зупинилося.
Підтримати родину Руслана Аношенка можна за номером карти: 5167 8032 0811 6454 (Аношенко Валентина Хомівна, мама захисника)
Прощатимуться із захисником сьогодні у селі Вільне.
Людмила Самойловська:
- Царство небесне, Руслане - тобі.
Ти був добрим, роботящим, щирим і сміливим чоловіком. Мав велике добре серце, завжди приходив на допомогу кожному, хто звертався.
Дякуємо, що захищав кожного з нас. Ти справжній герой. Спочивай з миром у душі, у божім царстві. Співчуття мамі, сину. Сумуємо, втрачаємо...
"Час Чернігівський" писав про таке:
