На хуторі Вир, що на Ріпкинщині, дві жилі хати. До кордону з Білоруссю напряму через болото — п’ять кілометрів.
65-річна Олена ОСАВИЦЬКА і 65-річний Сосо Бурнадзе на пустому хуторі купили п’ять хат. У кожному дворі поселили господарство. Свиней, кіз, овець. У найближчих селах скуповують молоко, роблять сири.
В Олени від першого шлюбу дорослі син і донька. Є внучка. У Сосо два сини. Олена познайомилася з ним у компанії друзів.
— І привезли мене сюди, у Вир, — сміється жінка. — Їдемо-їдемо, а куди мене везуть? Здавалося, так довго в дорозі,— описує, як уперше приїхала на хутір. — А тут так гарно. Чоловік запитує: «Залишилася б тут жити?» «Так».
Тримають 17 свиней, 17 кіз, овець. У кожної живності своє подвір’я, — веде до найближчих «сусідів». Із сараю вибігають свині, поросята. Чорні й рожеві.
— Скоро це буде наш хутір, — жартує жінка. — Останню хату купили за 500 євро. Хазяїн виїхав за кордон. Таку ціну назвав. Сарай, погріб, усе є. Документів на будинки нема. Треба оформлювати.
— Виходить, гроші віддали, а права власності нема?
— Написали в сільраді розписку. Голова завірила. Поки що цього досить.
Діти пропонували зайнятися «зеленим туризмом». Не треба, — махає руками. — Звикли вже самі. На іншому дворищі, на горі, баню хочемо зробити.
Окрім хазяйства, у нас багато котів, три собаки. Чоловік тут живе вже вісім років. Я — чотири, — розповідає Олена. Вона з Чернігова. — Вовки до нас заходять майже кожного дня. Коли один, а коли і два. Пси їх ганяють.
Рекса машина підбила. Тільки відходити почав. Хасан — пес наших друзів. Коли війна почалася, хотіли приспати. Ми забрали до себе. Оскар породи естонська гонча. Була в нього маленька сестричка — вовки порвали. Хасан починає крик, — описує, як сигналізують собаки, коли вовки підходять до двору. — Якось колупалася в городі. Хасан гавкає, наче підвиває. Я у двір, а на мене вовк летить. Трошки менший за Рекса. Кілограмів 40. Як стояла, так і завмерла. А він на мене. Руками, ногами почала відмахуватися, кричу: «Геть». Вилітає Оскар — на нього, погнав у ліс. Ось ще в пса шрами лишилися, — показує передні лапи Оскара. — Це ввечері вовка так ганяв.
А ще, буває, лосі блукають нашим хутором. Пара, великі. Живуть у лісі, попід каналом. Дикі кози, кабанчик у гості до свиней ходять, — розказує, хто ще з диких заходить на хутір.
— Марфуша, — підходимо до одного з дворищ родини Олени і Сосо. У загороду ходять свині. — В’єтнамці і корейці, — називає породи. — «Окопи» он які поробили. Вийшли, думають, що їсти буду давати. Ні, мої зайки, ще рано.
А де Дуняша? — ідемо на інше дворище, до овець з козами. — Насилу її вичухала. Народилася, коли були сильні морози. У хаті з нами жила. Ноги довгі, як у жирафа. Лиса. Феном сушила її. Рік, як завели овець. Це наш Федя, а це Жанна, — кожного гладить по голові. — Дівчаток не чіпаємо. Два хлопчики підростають. Буде чакапулі. Грузинська страва. М’ясо, багато зелені: цибуля, петрушка, кріп, кінза. Усе викладаю шарами. Обов’язковий інгредієнт — алича. Дає кислоту. А ще треба додати біле сухе вино. Якщо нема, можна соус ткемалі. Баранина набагато смачніша, ніж телятина. Онучка дуже любить цю страву.
Сири продаємо в Чернігів, Київ, Дніпро. Відправляємо поштою.
У дворі до десятка автомобілів, переважно «Жигулі».
— Тільки три на ходу. «Форд» — наша парадно-вихідна машина, — пояснює хазяйка хутора. — У люди нею їздимо. Можна пішки до траси дійти. Кілометрів сім. Узимку, коли молоко збираємо, без лопат у багажнику не виїжджаємо.
Коли ці падлюки вийшли, у квітні 2022 року, — має на увазі росіян, — повз наш двір їхали прикордонники. Запитують: «А що це за населений пункт?» «Вир». «А вас на карті немає». «Це ж добре», — сміюся.
Городів багато не саджаю. Картоплю для худоби люди віддають. Цього року не вродила, годуємо зерном.
Джерело: "Вісник Ч", авторки Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Ольга САМСОНЕНКО. Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Порода українська степова: Григорій Стрілко напуває крилату худобу
- На хуторі лишилось пʼятеро: тримають биту й сокиру для непроханих гостей
- Чоловік на Чернігівщині вирощує страусів: на двох треба повтори тонни зерна на рік
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
