Прозорий березневий день. 14 градусів тепла. Григорій СТРІЛКО з села Велика Дорога (Талалаївська сільська громада) порається. Біля худоби. Крилатої. Біля бджіл.
— Треба передивитися сім’ї, — змахує з носа комаху. — Рамки медові підставляю. Бо мало корму в деяких сім’ях. Рамки збризкую водою. Бо бджолам і вода потрібна.
А комахи гудуть.
— Уже вони пилок носять, — пояснює пасічник. — Вилітають не за календарем, а за температурою.
Григорій Миколайович неспішно чистить дно вулика. Працює з димовухою. Щоб менше кружляли навколо. Менше кусали. Дим відлякує. Прочищає сітку. Вона — для провітрювання.
— Складаю рамки рядочками, накриваю, — показує. — Вентиляція буде через сіточку.
У пасічника 15 бджолосімей. Порода українська степова. Вуликів менше, ніж 15. У деяких — по дві бджолосім’ї. Квартирне питання й для комах важливе.
Бджолярує господар років 30.
— Бджоли потребують уваги цілий рік, — розповідає. — Узимку, наприклад, слухати треба. Один кінець трубочки направляю в льоток, другий — до вуха.
Зате клопоти недаремні. Навіть у посушливому році медозбір хороший.
Мед з минулого сезону ще не продав.
— Збут є, часу не було здати, — каже.
Джерело: Тамара КРАВЧЕНКО, Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторок
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Пасічник із Чернігівщини сушить у меду ягоди і фрукти
- Найстарший житель села досі займається бджолярством, має 19 онуків і 10 правнуків
- Пасічники кажуть, що медовий сезон вдався. Меду побільшало, коли місцевий аграрій засіяв поля
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
