59-річний Юрій Храмець з Брусилова під Черніговом бачив російську ракету, що летіла на нього. Ракетний обстріл був у неділю, 24 листопада.
— Я якраз порав худобу, — згадує вечір неділі чоловік. — У нас в хазяйстві підсвинок і корова. Був у сараї, чую, щось гуде. Вийшов. Ракета пролетіла над нами, у бік Чернігова. Так гула і низько йшла… Вискочив на город. Думаю, певно, зараз буде вибух. Вдивляюся… Кілька секунд минуло. Бачу точку. Іде на мене. Збільшується в розмірах. А тоді над лугом бере вправо. І пішла вниз. І тут вибух. Ракета летіла на мене, а тоді змінила траєкторію в бік лугу. Упала за двісті метрів. Зорієнтувався, упав на землю. Щоб уламки мене не зачепили. Вирва глибиною, може, метрів чотири. Позаду сніг був чистим. А з іншого боку — усе в землі. Якщо бути точним, то це сталося о 16.20. Родичка якраз по телефону балакала, коли вибухнуло.
— Злякалися, певно, добре…
— Ні. Бо бачив ту ракету. Бачив, як і куди летить. Якби не бачив, може, теж перелякався б. А от дружина була в будинку, злякалася добре. Скло посипалося у веранді. Пластик на балконі зачепило. У сусідів позривало трохи з даху, фронтони. Повилітали вікна. У когось пошкоджені двері. Звик до такого. У 2015 році пішов добровольцем. Пройшов АТО, був у 72-й бригаді, під Волновахою на Донеччині понад рік. Отримав поранення. Пішов на пенсію по інвалідності. А зараз вік не дозволяє воювати. Хоча влітку була повістка. Приїхав до військкомату. Жіночка дивиться на мене: «А навіщо ви приїхали?» «Повістка прийшла». Відправили додому.
Бачив, потім приїхали поліціянти, вибухотехніки, дснсники. Забирали уламки. Витягали трактором. Здаля ракета здавалася маленькою, але бабахнуло сильно. Сусід казав, біля його сараю впала задня частина. Поліціянти ледве вдвох її підняли.
Того дня біля Чернігова впала друга ракета. Вирва глибиною метрів три, шириною метрів шість біля човнової станції в районі Бобровиці. Земля Киселівської територіальної громади. Ракета впала на полі. Від вибухової хвилі пом’яло частину паркану човнової станції. Люди не постраждали.
Джерело: "Вість"
"Час Чернігівський" писав про таке:
