Представник Інституту національної пам’яті Сергій Бутко розповідає, як на історичних прикладах можна виховувати патріотів і як Європа відкриває для себе українську історію.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
- Як Український інститут національної пам’яті задіяний у патріотичному вихованні громадян?
- Для Українського інституту національної пам'яті дуже важливо показати перше, що Україна має власну історію, власних героїв, і що український народ завжди боровся за те, щоб бути господарем в своєму домі. І тому значена частина виставок якраз присвячена боротьбі. Наприклад, у нас є аж два варіанти виставки українського війська, тобто про воїнів. Потім є ще окремо «Українське військо 1917-1921 років». І це дійсно легендарна історія, якщо взяти, наприклад, тих же чорних запорожців, які починали свій зимовий похід, маючи жалюгідну кількість озброєння. І єдині, які прийшли з цього походу, маючи вдвічі більше артилерії, вдвічі більше кулеметів і збільшили чисельність військ. І таких прикладів дуже і дуже багато. Крім того, у нас в виставки є про Українську повстанську армію, тому що це феномен, коли український національний визвольний рух під час Другої світової війни зумів створити спочатку армію, потім підпільну державу, і при чому жодна держава їх не забезпечувала. Жодна. Тобто вони повністю спиралися на українське населення.
Яка б важка не була ситуація на Чернігівщині з Голодомором, з русифікацією, тут було підпілля ОУН. І інструкції, які сюди посилалися, які тут реалізувалися, захищати український народ від голоду і так далі. Тобто все це ми намагаємося показати. Крім того, дисидентський рух - це ще один напрям про наших героїв.
Інший напрям: хто є наш ворог? Український інститут національної пам'яті якраз підготував різноманітні виставки, які показують, що ворог один і той же: це російський імперіалізм, і байдуже, який він «білий», «червоний», чи це Російська імперія чи сучасна Російська Федерація. І всі їх злочини ми показуємо в своїх матеріалах.
Єдиний спосіб, як убезпечитися від цього, це тільки захист. Тобто патріотизм в нашому розумінні це, перш за все, знання української історії, повага до своєї мови, до своєї культури, і щоб це перетворювалося в дію.
Приміром, я з 2008 року щороку їжджу вшановувати пам'ять Героїв Крут. Я один із тих, хто організовував виставку у вагонах музею. Тобто я знаю, що велика кількість молодих патріотів та молоді з 2008 року їздили, вшановували, організовували різні заходи. Я їм розповідав, екскурсії проводив, наші колеги все це робили, Інститут національної пам'яті готував видання. І коли прийшов 2014 рік, то я на фактах переконався, що практично всі ці люди пішли воювати. Тобто, люди пишаються своєю історією, своїми героями і вони пішли на фронт, пішли добровольцями. Пам'ятаю, як 29 січня 2014 році я розповідав про героїзм крутян, а у молодих солдат горіли очі. А потім вже 2014 рік – і вони вже пішли воювати.
– Як справи з міжнародною співпрацею?
- Ми усвідомлюємо те, що Захід практично нічого не знає про Україну. Про Україну вся інформація давалася Росією, при чому впродовж століть вони переконували, що це частина Росії. І тому ми робимо свої кроки для того, щоб розповсюджувати нашу інформацію. Уже 11-ий рік іде війна, і сформувався величезний запит, а що ж це за така за героїчна загадкова Україна, яка стримує Російську Федерацію.
Я працюю в Чернігові, як регіональний представник Інституту національної пам'яті, і мені доводить співпрацювати і передавати матеріали на країни Балтії, в Німеччину, буквально недавно передали цілу електронну бібліотеку в Штудгард, де одна з найбільших в Німеччині бібліотек. Там є спеціальний куток української літератури. З одного боку, нам треба воювати з російською брехнею, щоб вони знали про Україну. З іншого боку, на Заході сформувався величезний попит, щоб знати, що ж це за загадкова Україна.
Незодавно повернулися дві наших співробітниці з Німеччини, вони були в університетах. І студенти, і викладачі, і представники громадських організацій - основна маса була - це саме німці. Вони, по-перше, цікавилися, а по-друге, просили всі матеріали. І зараз ми сушимо голови, як перекладати на німецьку, на англійському всі наші видання, наші виставки і так далі.
Крім того, у нас дуже цікава зараз вимилювалася співпраця зі Словаччиною. Заступник голови Інституту Володимир Тиліщак спеціальної їздив у Словаччину. Там є наші колеги - Словацький інститут пам'яті нації. Ми підписували договір про співпрацю. Тобто ми отримаємо їхні матеріали, але саме головне, що вони хочуть отримати матеріали наші, українські матеріали.
– Що найбільше цікавить закордонних істориків?
- Практично все. Починаючи від витоків української державності, українське козацство, ХХ століття, Українська повстанська армія, Українська революція 1917-1921 років, Голодомор. Тобто інтерес дуже великий, практично по всіх моментах. Або, наприклад, їх страшенно здивувало, коли ми на заході викладаємо факти, що в Українській повстанській армії були євреї.
* * *
Дивіться також:
- Директорка історичного заповідника про роботу в команді та збереження національних пам’яток
- Глиняні стіни та сучасна техніка. У Мринській громаді волонтери та місцеві відновили сторічну школу-мазанку
- НАШІ ЛЮДИ: директор Інституту історії про викладання онлайн, міжнародну співпрацю і дорослих студентів
