31 липня в селі Ковчин Куликівської громади підхоронили останки 33-річного Дмитра Солохи (похорони були 5 лютого). На кладовище з квітами зійшлися рідні, близькі та жителі села. Біля могили стояла труна для немовлят з останками. Читав молитви військовий капелан.
Дмитро Солоха, позивний Лексус, помічник гранатометника, пропав безвісти 27 червня 2024 року під Красногорівкою Покровського району на Донеччині.
— З перших днів зникнення я займалася пошуком брата. Організовувала і виходила на мирні акції на підтримку полонених та зниклих безвісти. І досі залишаюся координаторкою цього напрямку у 119-й бригаді, — розповідає 30-річна Юлія ЛЕЩЕНКО, сестра. — Уперше нам повідомили, що під час обміну тіл 8 квітня 2025 повернули й останки Діми. Вони в Харкові. Встановили збіг ДНК з матір’ю. А з його донькою перший раз не збіглося. Хоча в нас немає сумнівів, що то його дитина. Повторно проводили експертизу. У жовтні помер батько. І вже в морзі в нього взяли кров для молекулярно-генетичної експертизи. Після чого нас запевнили, що є збіг. Опізнати тіло брата за фото було неможливо. Кістки (рука, нога, стегнова частина). Коли привезли до чернігівського моргу пакет, кісток у ньому виявилося більше. Я трогала мішок, (бо і вперше, і вдруге зі співробітником ТЦК збирала труни).
Доки шукали Діму, мені постійно снився один і той же сон. Ніби брат повернувся додому Запитую: «А що тут робиш?» «Повернувся з полону», — відказує. «Як? Нам же сказали, що ти загинув…».
А недавно подзвонили вже зі Львова, що знову є збіг за ДНК. Привезли дві кістки. Ми хотіли їх покласти в труну, де вже поховані останки. Проте капелан з частини сказав, що за церковними канонами домовина вже запечатана. Правильніше буде підхоронити в дитячій домовині.
У ніч після підхоронення мені наснилася незнайома жінка і попросила: «Поверніть рештки мамі Ірині». Хто ця Ірина, ми не знаємо. У нас з матір’ю ще посилилося відчуття, що там не останки Діми. І він живий. Він зник разом зі взводним. Щодо взводного чотири рази робили ДНК. І ніяк не можуть внести в базу. Мені показували відео, зняте нашим дроном. Вони лежать, наче їх спати поклали. Взводний з простреленою головою. Але ж не міг мертвий взводний скласти і підсунути собі під голову бронежилет. І зброя біля них. Якби кацапи підходили, то вони б забрали і зброю, і речі. Вдивлялася в обличчя. Схожість з братом наче є, та я не впевнена. Пів року просила слідчого призначити портретну експертизу. Та її так і не призначили.
Читати також: "Наш біль і вічна гордість": рідні півтора року чекали на героя, який загинув під Покровськом
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Загиблого танкіста поховали на Чернігівщині: майже півроку вважався зниклим безвісти
- На Чернігівщині поховали загиблого в бою бійця десантно-штурмової бригади
- Рідні чекали звістку майже 2 роки: на Чернігівщині поховали загиблого бійця
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
